Семінари

Зміст: [Показати]

Рекомендації щодо проведення симуляційних вправ

Методичний посібник (рекомендації) з підготовки, організації та проведення симуляційних вправ по протидії трансмісивним і транскордонним хворобам тварин, отруєнням тварин та ліквідації наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин, підготовлений національними консультантами ФАО: Оксаною Юрченко, Олександром Ревнівцевим, Віталієм Башинським, Сергієм Хоменком та Володимиром Поліщуком під редакцією Дмитра Приходька та Андрія Розстального.

Вступ

Симуляція — імітація певної реальної ситуації, події чи процесу, що зазвичай включає відтворення моделі реальної чи уявної фізичної або абстрактної системи і певних ключових її властивостей, особливостей чи поведінки для проведення над нею експериментів.
Симуляцію проводять з різною метою - навчання персоналу, оцінювання безпеки, знання законодавства, розуміння підходів, єдиного трактування визначень, тестування технології в граничних умовах, проведення експериментів, які неможливо відтворити в реальних умовах, для демонстрації можливих ефектів чи наслідків від певних дій, коли експерименти над реальною системою провести неможливо через її недосяжність, небезпеку чи високу вартість. Пошуку нестандартних рішень через застосування ігрового підходу, їх оцінки та формування алгоритмів дій у нестандартних ситуаціях (відеоігри, імітація поведінки героя, суспільної думки, навколишнього середовища).

Симуляційні вправи по протидії інфекційним хворобам тварин, їх отруєнню чи ліквідації наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин - також передбачають відпрацювання моделі поведінки групи та кожного із учасників уявної події зокрема, пов'язаної із протидією занесенню на територію країни патогенів (збудників транскордонних хвороб тварин), як наприклад, вірусу Ящуру, збудники якого уже майже 30 років не реєструються на території України чи Грипу птахів з високою патогенністю, враховуючи те, що через територію країни пролягає кілька шляхів міграції диких птахів чи заходів по ліквідації певної хвороби на підконтрольному об'єкті (оздоровлення господарства від Туберкульозу та/чи Лейкозу тварин чи птахів); відпрацювання дій персоналу у випадку підозри інфекційного захворювання та/чи загибелі тварин, птахів, риб чи бджіл внаслідок спалаху інфекції, інвазії чи їх отруєння. Тобто, це здебільшого відпрацювання практичних алгоритмів реагування фахівців ветеринарної служби Компетентного органу (КО) за надзвичайного стану (дій у вогнищі інфекції, процедур вилучення потенційно зараженої продукції, хворих та підозрілих у зараженні тварин, вимушеного забою в умовах господарства, населеного пункту чи території (дикі тварини чи птахи), захоронення трупів тварин, знезараження забруднених об'єктів, процедур відшкодування та відновлення господарської чи іншої діяльності підконтрольних об'єктів і територій після зняття обмежень тощо), міжвідомча взаємодія дотичних служб (фахівців центрального апарату Держпродспоживслужби України та її територіальних органів, установ та підприємств, НААНУ, Мінекономіки, Міністерства інфраструктури України, Мінагрополітики, Міністерства оборони України, МОЗ, ЦГЗ МОЗ, ДСНС, МВС України, Держлісагентства України, Держводагентства України); формування кадрового резерву фахівців; освоєння нових технологій; сприяння міжнародній торгівлі тощо.

Знання, здобуті в процесі такого навчання, є складовою комплексу заходів протидії трансмісивним і транскордонним хворобам тварин в частині персоналу. Оскільки, підготовка ветеринарних фахівців КО для роботи в умовах підвищеного ризику, потребує аналізу та оцінки наявних алгоритмів і розуміння процедур організації протиепізоотичних заходів в надзвичайних умовах і в рамках чинного законодавства, то вдосконалення практичних навиків прийняття оперативних, зважених управлінських рішень щодо організації процесів, комунікації, взаємодії служб, підрозділів, персоналу, здатності до оцінки ситуації та оперативного внесення коректив - сприятиме навикам адекватного реагування на загрозу чи подію. Адже, імітація реальної загрози та/чи симуляція спалаху інфекційної хвороби, ще до моменту прецеденту дозволяє безпечно для учасників навчання (можливість залучення персоналу приватних ветеринарних лікарень, студентів старших курсів, представників влади на місцях, операторів ринку тощо) зімітувати і максимально наближено до реальних умов (бажано, в «польових» умовах, на місці імітованого спалаху) відтворити подію, враховуючи особливості об'єкта та/чи події, реалії місцевості (кліматичні та природно-географічні), традиції населення, концентрацію поголів'я сприйнятливих тварин на підконтрольній території, наявність міграційних та магістральних транспортних шляхів, господарських зв'язків, ймовірних факторів поширення чи розповсюдження патогена, посередників тощо та за наявності об'єктивних даних - оцінити наслідки ймовірного впливу (економічні, соціальні, політичні).

Це дозволяє проаналізувати, оцінити та за потреби запропонувати корективи до існуючого законодавства, або раніше затверджених стандартних операційних процедур.

Сучасний інструментарій обробки даних із відповідними технологіями і засобами обчислювальної техніки, дозволяє оперативно задовольняти інформаційні потреби галузі шляхом застосуванням комп'ютерних технологій, однак потребує відповідних навичок у персоналу щодо організації взаємодії комунікації, використання сучасного обладнання та технологій в реалізації поставлених задач.

Тому, підготовка сценарію і реалізація симуляційної вправи має орієнтуватись на результат, тобто, мету та шляхи її досягнення. Так, ще на стадії підготовки проекту майбутнього навчання варто провести дослідження з використанням відповідної методики - ЗСП (англійською - KAP) – Знання та/чи обізнаність про хворобу (Knowelege) - фахівців, власників тварин, доглядачів, перевізників, мисливців та пересічних громадян; Ставлення до повідомлень про підозри та/чи випадки хвороби (Attitudes) - наявність алгоритмів поведінки підкріплених законодавчо, публічних інформаційних ресурсів про наслідки події; та Практика реагування на спалахи (Practices) - для розуміння мотивації учасників процесів і ставлення громад до наслідків подій.

Варто також розуміти характер та мати доступ до спектру необхідних для симуляції аналітичних даних (а, за відсутності останніх мати змогу їх зібрати чи згенерувати реалістичні дані), комп'ютерних програм статистичних досліджень (основи біоінформатики та біостатистики для обробки цифрових даних) у випадку симуляції загрози чи спалаху хвороби, а також володіти навичками використання ГІС та технологій оцінки ризику, методами обробки даних, методиками оцінки результатів статистичного аналізу моніторингових показників та інтерпретації результатів дієвості програм профілактики інфекційних хвороб.

Адже, прийняття оперативних, зважених управлінських рішень, за результатами польових досліджень, потребує об'єктивної неупередженої оцінки - починаючи з аналізу повідомлень (активного та/чи пасивного нагляду), дотримання процедур щодо відбору, пакування, маркування та транспортування зразків, результатів епізоотологічних обстежень потенційно контамінованих об'єктів та прилеглих територій, результатів лабораторних досліджень, та інших критичних показників, включаючи імпортні та експортні показники за останній період (тварини і продукція тваринного походження та біопрепарати - особливо, живі вакцини) і закінчуючи аналізом публікацій і виступів у ЗМІ, в тому числі щодо сусідніх країн та країн торговельних партнерів, міжнародних організацій, соціальних мереж тощо.

Симуляційні навчання по протидії інфекційним хворобам тварин можуть проводитись як дистанційно (що набуває практики останнім часом), так і аудиторно (більш традиційна форма), або ж поєднувати теоретичне навчання (дистанційно і самостійно) з проведенням аудиторних занять (ділові ігри чи штабні навчання, впродовж 1-2 днів) для перевірки засвоєння знань та відпрацювання алгоритмів практичних навичок в останній день навчання (польові заняття - обстеження об'єктів, інфраструктури, аналіз документації, організація вилучення хворих та потенційно контамінованих тварин, опанування методів забою тварин, (стемпінг-аут) в польових умовах, знищення трупів тварин, утилізації відходів, знезараження контамінованих об'єктів тощо).

Відпрацювання навичок взаємодії служб (міжвідомча взаємодія) чи в більш широкому масштабі - це навчання на рівні області, регіону чи країни (коли, вже стався не один випадок, а кілька спалахів хвороби чи контамінованих об'єктів) дозволить значно скоротити час реагування на реальну загрозу та зменшити потенційні збитки, а здатність персоналу діяти чітко, на основі відпрацьованих логічних, послідовних процедур з оперативним інформуванням населення також сприятиме мінімізації соціального спротиву щодо тимчасових обмежень.

Мета симуляційного навчання

Відпрацювання алгоритмів реагування фахівців на загрози занесення трансмісивних та транскордонних інфекцій, випадків та спалахів хвороб тварин та/чи отруєння тварин чи ліквідації наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин (чітка послідовність процесів і дій персоналу КО, суміжних служб, громадських організацій, місцевих формувань та добровільних помічників) у рамках чинного законодавства.

Правове поле:

Одним із елементів протидії трансмісивним і транскордонним хворобам та отруєнням тварин у рамках міжнародного законодавства (МЕБ, ФАО та ЄС) є навчання персоналу КО та регулярне підвищення кваліфікації ветеринарних фахівців.

Міжнародне законодавство

10 квітня 2008 року Верховна Рада України прийняла законопроект «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі», а 16 квітня Закон про ратифікацію був підписаний Президентом України і згідно із процедурами СОТ, 16 травня 2008 року Україна стала повноправною учасницею Світової організації торгівлі (СОТ). Координатором цієї діяльності визначено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Основна мета Угоди про спрощення процедур торгівлі СОТ - впровадження дієвих механізмів прискорення митного оформлення товарів, зменшення корумпованості та бюрократизму, збільшення обсягів торгівлі і помітне здешевлення руху товарів.

Необхідність боротьби з хворобами тварин на глобальному рівні на початку 20 століття призвела до створення міжнародного офісу по епізоотіях (фран. Office International des Epizooties - OIE) - Міжнародне епізоотичне бюро – (МЕБ) шляхом підписання міжнародної угоди 25 січня 1924 року.

В травні 2003 року офіс перейменували у Всесвітню організацію охорони здоров'я тварин (ВООЗт), залишивши штаб-квартирі історичний акронім (МЕБ) - OIE.

Сьогодні, це міжурядова організація, відповідальна за поліпшення здоров'я тварин у всьому світі.

Вона визнається Світовою організацією торгівлі (СОТ), як референтна організація, і станом на 2021 рік нараховує 182 Країни-учасниці.

МЕБ є референтною організацією СОТ щодо стандартів, що стосуються здоров'я тварин і зоонозів. МЕБ публікує 2 кодекси (Наземний та Водний) і 2 посібники (Наземний та Водний), як основні довідники для учасників СОТ.

Кодекс здоров'я наземних тварин і Кодекс здоров'я водних тварин, відповідно, спрямовані на забезпечення санітарної безпеки міжнародної торгівлі наземними і водними тваринами і продуктами їх переробки.

Кодекс здоров'я наземних тварин вперше був опублікований в 1968 році, а Кодекс здоров'я водних тварин був представлений публіці в 1995 році. Кодекси традиційно адресовані стану здоров'я тварин і зоонозам, але, в останні роки їх дія поширилась і на добробут тварин, виробництво кормів для тварин, безпеку виробництва, що відповідає розширеному мандату МЕБ, який полягає у «поліпшенні здоров'я тварин у всьому світі».

Посібник з діагностики та вакцин для наземних тварин і Посібник з діагностики водних тварин забезпечують гармонійний підхід до діагностики хвороб, шляхом опису узгоджених на міжнародному рівні методів лабораторної діагностики. Ці посібники були опубліковані у 1989 та у 1995 роках відповідно.

МЕБ регулярно оновлює свої міжнародні стандарти, за наявності нової наукової інформації, що відповідає встановленим прозорим і демократичним процедурам. Єдиний шлях для прийняття стандарту - затвердження Всесвітньою асамблеєю делегатів у травні кожного року на Генеральній асамблеї МЕБ.

Офіційне визнання статусу хвороби Країн-учасниць має велике значення для міжнародної торгівлі і являє собою одне із найважливіших правових зобов'язань між МЕБ та Світовою організацією торгівлі (СОТ) відповідно до Угоди СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів. (Угода про СФЗ), яка набула чинності в 1995 році. У 1998 році офіційна угода між СОТ та МЕБ підтвердила мандат МЕБ на визнання зон, вільних від хвороб та шкідників на основі Угоди про СФЗ.

Тому, в основу підготовки сценаріїв симуляційних вправ щодо протидії інфекціям і зокрема, хворобам списку МЕБ (200 хвороб наземних і водних тварин, станом на 2021 рік, із яких: 171 — хвороби наземних і 29 — водних видів тварин, серед яких: 7 хвороб — що мають офіційний статус (Африканська чума коней, Губчаста енцефалопатія великої рогатої худоби, Класична чума свиней, Контагіозна плевропневмонія великої рогатої худоби, Ящур, Чума дрібних жуйних тварин, Чума великої рогатої худоби), 1 — несподівана хвороба (Хвороба Тілапій озерних вірусна), 117 — хвороби списку МЕБ (критерії включення хвороб до списку МЕБ детально описані в Кодексах наземних та водних тварин МЕБ), 54 — що не ввійшли до списку МЕБ (можуть мати серйозний вплив на здоров’я тварин і населення та здатні негативно вплинути на збереження дикої фауни але їх наявність в країні не матиме жодного впливу на міжнародну торгівлю тваринами та їх продуктами), а також кілька нових та додаткових важливих хвороб (також, не включених до списку МЕБ)) мають закладатись обмеження регламентовані положеннями відповідних Розділів, Глав і Статей Кодексів (наземних та водних тварин) чи Посібників з діагностики (наземних чи водних тварин), спираючись на процедури офіційного визнання та підтримання зоосанітарного статусу країни зони чи компартменту, залежно від епізоотології конкретної хвороби, включаючи наявність та роль переносників, сприйнятливих видів дикої фауни та факторів навколишнього середовища, систем виробництва продукції тваринництва, а також режиму біозахисту та санітарних заходів, в числі яких контроль простежуваності у відношенні хвороб списку МЕБ - описаних в Резолюції № XV (адміністративні процедури) та Резолюції № XVI (фінансові зобов'язання), прийнятих під час 83-ї Генеральної сесії МЕБ в травні 2015 року, а також положеннях відповідних Кодексів чи Посібників.

Регламент (ЄС) № 2016/429, від 9 березня 2016 року - про трансмісивні хвороби тварин та внесення змін щодо скасування деяких актів у сфері охорони здоров'я тварин, що акцентує увагу на формуванні правил щодо охорони здоров’я тварин, які сприятимуть формуванню внутрішнього ринку та запобігатимуть розповсюдженню інфекційних хвороб, а також мають забезпечити, наскільки це можливо, збереження існуючого стану здоров'я тварин та підтримку подальшого поліпшення цього статусу, враховуючи наслідки їх руйнівного впливу на здоров'я населення та безпеку харчових продуктів, зростаючу антимікробну стійкість мікроорганізмів, зміну торгових партнерів і схем, навколишнього середовища, кліматичних змін, інтенсивності тваринництва та традицій землеробства, в результаті соціальних змін, а також зростання обізнаності населення та інших факторів. У ньому також акцентується увага на гострій необхідності чіткої категоризації хвороб та прийнятті єдиних алгоритмів протидії, що базуються на достатньому чи адекватному ступені пов'язаного з цим потенційного ризику від трансмісивних хвороб тварин, організації та виконанні плану біологічної безпеки промислових господарств, дієвої системи нагляду та спеціального нагляду, сповіщення, реагування та комунікації у протидії цим викликам.

Пункт 80 Регламенту: Для того, щоб забезпечити однакові умови для реалізації планів заходів на випадок надзвичайного стану та імітаційних вправ, Комісію слід наділити виконавчими повноваженнями щодо встановлення правил практичної реалізації цих планів та навчань.

Реалізація цих нормативних актів неможлива без належної системи підготовки фахівців та їх практичного навчання.

Національне законодавство

Нормативні акти по протидії загрозам та хворобам тварин (Закони, Інструкції, Накази, Розпорядження, посадові інструкції, СОПи тощо).

Місцеве законодавство

Рішення і розпорядження органів місцевої влади та рішення ДНПК на місцевому рівні (щодо впорядкування територій, запровадження та зняття обмежень внаслідок загроз, спалахів, отруєнь чи стихійного лиха із жертвами серед тварин).

Планування та підготовка симуляційних вправ:

Планування симуляційного навчання потребує чіткого усвідомлення мети навчання (чому планується навчити?), вибору оптимального методу та способу навчання (у який спосіб досягти мети?), термінів та тривалості його проведення, чітко сформульованих завдань (послідовність кроків для досягнення мети), попередньої оцінки рівня підготовленості учасників (рівень освіти, повноваження та досвід у прийнятті подібних рішень, участь у подібних заходах, в ролі учасника, організатора чи керівника? Оскільки, семінар для офіційних лікарів і семінар по тренуванню тренерів має різнитись, як по суті так і по завданнях, які ними вирішуються то варто пам'ятати про мету, склад групи, час навчання), надати матеріали учасникам завчасно для ознайомлення з особливостями потенційної загрози ще до проведення навчання (з можливістю самоконтролю засвоєння матеріалів у вигляді наприклад, курсу дистанційного навчання) та намагатись врахувати організаційні моменти, що завше виникатимуть внаслідок певних життєвих обставин (пора року, погода для польових занять, матеріальне та технічне оснащення місця проведення заходу, формат занять, як то - потреба у кількох окремих кімнатах для різних груп учасників, час на самостійну підготовку, спосіб повідомлення учасників про навчання, місце, термін та умови його проведення, бюджет на проживання та харчування, і це бажано робити завчасно, зорієнтувати учасників щодо маршруту проїзду тощо).

Проведення таких навчань має бути висвітлено принаймні у місцевих ЗМІ, оскільки, при проведенні симуляційних вправ (імітація спалаху хвороби чи масового отруєння тварин, птахів чи бджіл) будь-яке недостовірне повідомлення у соц. мережах чи місцевих ЗМІ здатне спричинити занепокоєння чи навіть збурення в місцевої громади нерозумінням того що власне відбувається. Тому, це варто теж включити у план заходів та кілька раз висвітлити у соц. мережах та місцевих ЗМІ за кілька днів, напередодні та в день проведення події.

Теоретична частина

  1. Представлення мети навчання, організатора (-ів), учасників (вступне слово від керівництва з акцентом на актуальність проблеми, наявність чи відсутність досвіду у вирішенні означених загроз, наявність кращих практик) та формату проведення занять (дистанційно, аудиторно, наявність польових занять, а також їх порядок та регламент).
  2. Анкетування учасників перед та по завершенні навчання - підготувати спектр запитань, який дозволить оцінити розуміння учасниками суті проблеми та шляхів її вирішення (орієнтовно 20 запитань із посиланнями на нормативні документи, що регламентують означену діяльність), на зразок, та при повторному опитуванні, по завершенні навчання, дозволить оцінити ступінь засвоєння матеріалів навчання, на зразок.
  3. Представлення теоретичного матеріалу (презентації зі стислим викладом особливостей суті потреби, події чи загрози, можливих наслідків та досвіду вирішення подібних проблем, посилання на інформаційні ресурси, що містять достовірні дані, фото, відео та мультимедійну інформацію, нормативні документи тощо).
  4. Виступи експертів та консультантів, які в деталях і більш глибоко здатні пояснити суть проблеми та потребу у проведені такого навчання, а також оптимальний спосіб її вирішення.
  5. Представлення завдань учасникам навчання (розкриття суті імітації події та очікуваного від них результату).
  6. Формування робочих груп з учасників цього навчання для вирішення зазначених завдань (структури, дійові особи, ролі та доступні для них ресурси).
  7. Інформування учасників симуляції щодо обмежень та застережень (часових - вплив фактора часу; людських - чисельність, наявність та кваліфікація персоналу для вирішення завдань; фінансових - мінімально необхідна сума, вплив збільшення обсягів фінансування, шляхи мінімізації витрат; технічних - потреба і наявність технічних засобів в тому числі діагностичних, засобів комунікації, транспортних в т.ч. для доставки діагностичних зразків, перевезення персоналу до відповідних майданчиків, витратних матеріалів, на зразок: водонепроникної тари, пакувальних та горючих матеріалів, дезінфікуючих засобів, трупів тварин, обладнання для їх фіксації, вимушеного забою, за необхідності тощо. Застереження щодо важливості виконання всього комплексу передбачених заходів, чіткості виконання запланованих етапів робіт по досягненню кінцевого результату та врахування впливу цих заходів на довкілля тощо).
  8. Інформування керівників робочих груп про порядок комунікації (порядок оперативного інформування), формування доказової бази (відповідність реєстрації, простежуваність тварин, документування хронології подій), порядок та форма представлення звітів по завершенні імітації та формату підведенні підсумків.
  9. Старт імітації проблеми (загрози, спалаху хвороби, масового отруєння тварин чи стихійного лиха із жертвами серед тварин).

Практична частина

  1. Ознайомлення учасників з вихідними даними (імітація підозри - джерело повідомлення, час, місце події, обставини, за яких це сталось, якщо відомо).
  2. Декларування керівниками груп експертам розуміння шляхів досягнення мети (перебуваючи у правовому полі - розуміння нормативної бази).
  3. Ускладнення завдання (наприклад, підтвердження випадку, сумнівний результат чи нове повідомлення із негативним результатом лабораторних досліджень тощо).
  4. Кроки щодо реалізації завдань, з етапами контролю (наприклад, обговорення сценаріїв розвитку подій: якщо, то що? Наслідки від бездіяльності чи в разі виходу за рамки правового поля?).
  5. Контроль реагування (експерти, консультанти), надання допомоги та незначні корективи щодо уточнення мети, за необхідності (консультанти).
  6. Отримання повідомлень від керівників робочих груп про виконання завдань.
  7. Підведення підсумків про виконання завдань робочими групами шляхом аналізу результатів кожного етапу на основі доповіді керівника робочої групи (аналіз кроків та оцінка дій груп, керівників та персоналу на кожному етапі).
  8. Підсумкове оцінювання (порівняння ефективності груп та відзначення оригінальних рішень - експерти, консультанти).
  9. Узагальнення результатів з акцентом на важливих моментах (керівниками груп, експертами та консультантами).

Польові заняття

Польові заняття проводяться з метою переведення теоретичних навиків у практичну площину. Їх зазвичай проводять по завершенні практичної частини семінару (на другий або третій день навчання). При цьому учасники, в складі робочих груп, відпрацьовують практичні навички здобуті на попередніх теоретичних заняттях.

Результати польових занять також оцінюють та підсумовують успіх навчання за результатами повторного анкетування всіх учасників (оцінка ступеню засвоєння матеріалів та навичок навчання - у порівнянні з результатами анкетування перед семінаром).

Підготовка симуляційних вправ

Стадія підготовки включає кілька етапів:

  • вивчення актуальності симуляційного навчання (ступінь загрози, величина ймовірного збитку, наявність досвіду у протидії тощо),
  • визначення джерел фінансування та статей витрат, порядок звітування,
  • підготовка запитань для анкетування учасників навчання,
  • підготовка матеріалів по темі навчання,
  • підготовка практичних завдань,
  • підготовка змісту оголошення (включаючи короткі для місцевих ЗМІ і соц. мереж) про місце і час проведення заходу, його мету, кількість учасників, організаторів та представництво (відомства, що залучені до цього семінару),
  • підготовка програми заходу з зазначенням активності, часу та особи відповідальної за її виконання,
  • визначення потреб в обладнанні та матеріалах (в т. ч., довідкових, витратних та роздаткових) для проведення занять.

Формування завдань

Симуляційні вправи - це навчання персоналу специфіці протидії хворобам тварин (нормативна база, оцінка загроз для країни, наявність експертів в країні та міжнародних експертів, можливість їх залучення, ступінь готовності місцевих фахівців). Формуванню завдань симуляційного навчання передує чітко формована мета, що витікає із потреби, аналіз та оцінка варіантів рішень, наявність кращих практик, підбір і підготовка матеріалів, створення максимально реалістичних сценаріїв, за наявності досвіду реагувань на подібні загрози для набуття персоналом, задіяним в локалізації та ліквідації ймовірної загрози - теоретичних знань та практичних навичок із виявлення, оперативного реагування, локалізації та ліквідації випадків та спалахів хвороб тварин, що підлягають обов’язковому повідомленню та здатні перешкоджати торгівлі, отруєнь тварин, а також ліквідації наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин.

Для прикладу, програми та сценарії семінарів по протидії АЧС, без виїзду на місце події, серії вебінарів по протидії Африканській чумі свиней під егідою GF-TADs (FAO-OIE) чи семінару-навчання тренерів по протидії Грипу птахів.

Ситуаційні завдання мають бути максимально реалістичними та враховувати по можливості: історичні дані та природно-географічні особливості місцевості (варто відзначити в процесі симуляції цей фактор впливу на розвиток подій), кількість і щільність домо- та промислових господарств на підконтрольній території, чисельність населення і ступінь загрози людині, обізнаність власників тварин із загрозою чи спалахом хвороби і шляхами мінімізації та управління ризиками, чисельність популяцій сприйнятливих тварин, статево-вікові групи у межах визначеної території, в тому числі і тварин дикої фауни, способи передачі збудника, наявність посередників у передачі та поширенні хвороби (членистоногі, холоднокровні, птахи, ссавці), природного резервуару збудника, рівня біозахисту підконтрольних об'єктів, наявність достовірних джерел інформації, патогенезу хвороби, методів діагностики в тому числі - експрес-методів, характерних клінічних ознак хвороби, патолого-анатомічних змін, засобів терапії і профілактики та нормативних документів, що регламентують заходи протидії загрозі.

Врахування цих особливостей дозволить уніфікувати, певним чином, підходи до вибору місця імітації випадку чи спалаху хвороби тварин (сценарій імітації будь-яких подій на семінарах бажано робити використовуючи сучасні ГІС-компоненти, як наприклад, карта імітації спалаху Грипу птахів - покрокові, з ускладненням завдання, часом отримання повідомлення та координатами місця події, оскільки це полегшує просторову орієнтацію учасників навчання і дозволяє врахувати певні природно-географічні особливості місцевості в місці події, наявність під'їзних шляхів, відстань до лабораторії, а в подальшому також і інші критично важливі параметри для ефективної протидії загрозі чи ліквідації спалаху).

Ще до формування ситуаційних завдань, варто отримавши достовірні дані в КО (чи більш деталізовану інформацію, іноді, з попереднім виїздом в Головне управління Держпродспоживслужби, за місцем проведення навчання) щодо статусу відповідних територій країни зони чи компартменту, залежно від епізоотології конкретної хвороби, включаючи наявність та роль переносників, чисельність та щільність популяцій сприйнятливих видів тварин та тварин дикої фауни, а також факторів навколишнього середовища, систем виробництва продукції тваринництва, режиму біозахисту та санітарних заходів, в числі яких контроль простежуваності у відношенні хвороб списку МЕБ поблизу місця чи об'єкта імітації випадку чи спалаху хвороби тварин (що призведе до зміни статусу підконтрольного об'єкта в зв'язку з появою хвороби, спираючись на підходи МЕБ до зонування територій - зона добробуту, випадок, спалах, інфікована зона, зона захисту та зона стримування).

Підбір учасників навчання

Звичайно набагато легше підготувати сценарій проведення семінару для фахівців одного рангу наприклад, офіційних лікарів чи лікарів-вірусологів і значно складніше організувати навчання по міжвідомчій взаємодії служб, а так зазвичай і буває у реальному житті. В такому разі слід чітко розуміти посадові та функціональні обов'язки фахівців цих служб, їх повноваження та підпорядкування в тому числі і у випадку надзвичайного стану, за якого - загальне керівництво, до ліквідації наслідків, переходить у підпорядкування головного державного ветеринарного інспектора, який і здійснює загальне керівництво та координує діяльність всіх залучених служб і структурних підрозділів. Тому, сценарій і саме навчання мають бути орієнтовані на відпрацювання міжвідомчої взаємодії, комунікацію, чіткість команд, контроль їх виконання з можливістю коригування за нових обставин.

Кожен учасник симуляції має чітко зрозуміти, як власну роль в досягненні мети, так і роль команди, з можливістю «гарячої» заміни будь-кого із учасників процесу, що досягається шляхом комунікації в команді та передачі досвіду, де кожен знає що робити, як і чим займається колега в даний час та розуміє крок наступний.

Сьогодні досить часто практикують навчання персоналу практичним навичкам шляхом ротації команд, коли одна, опанувавши відповідний метод, передає знання та досвід іншій, наступній, що прибула їй на заміну та кілька днів перебуває в стадії стажера, а тоді наступна.

Підготовка обладнання та точок доступу

Обладнання для навчання залежить від завдань які учасникам доведеться вирішувати в процесі семінару і це варто передбачити та врахувати на етапі підготовки (зал відповідної вмістимості з проектором для демонстрації матеріалів, кімнати для комфортного розміщення робочих груп, достатня кількість розеток, пропускна здатність комп'ютерної мережі, кількість комп'ютерів, мікрофонів, витратних матеріалів для нотування ідей). Під «точкою доступу» слід розуміти не лише комунікаційне обладнання (Wi-Fi маршрутизатор, роутер чи сотову вишку для підключення оргтехніки та/чи смартфонів), але і можливість отримання оперативних даних від фахівця (будь-якого учасника команди) про стан реальних справ, його локацію, стадію та етап реалізації поставленого завдання. А, для цього, ще на етапі підготовки варто отримати контактні дані від кожного учасника команди та мати змогу для підтримання зв'язку, на зразок: . Продемонструвати підходи МЕБ до зонування територій на Google-картах чи альтернативних сервісах та за можливості візуалізувати завдання.

Проведення симуляційного навчання:

Навчання починають із представлення його мети організатором цього заходу та надають можливість кожному із учасників коротко розповісти про себе (хто він та чому для нього е важливо, на зразок: зобов'язує посада, мав досвід ліквідації та чи приймав участь у подібних навчаннях). Дальше, організатори та керівництво (вищі посадові особи запрошені на захід - керівники владних структур, асоціацій чи громадських організацій) у «вступному слові», після привітання учасників із початком навчання, акцентують увагу на актуальності проблеми, наявності чи відсутності в країні досвіду у вирішенні означених загроз, наявності світового, європейського чи американського досвіду та кращих практик щодо їх розв'язання, а також зазначають формат проведення занять (дистанційно, аудиторно, наявність польових занять в процесі цього навчання, а також обумовлюють порядок та регламент).

Реалізація практичної частини заняття

Реалізацію практичної частини навчання, зазвичай, розпочинають із анкетування учасників, як перед так і по його завершенні, що дозволяє оцінити розуміння учасниками суті проблеми та можливості її вирішення спираючись на власний досвід (опитування - перед початком навчання), а також оцінити ступінь засвоєння матеріалів (наскільки змінились підходи в учасників навчання щодо шляху та способів вирішення цієї проблеми) - по завершенні навчання (індикатор успішності навчання).

Дальше, експерти та консультанти, представляють теоретичний матеріал у вигляді презентацій зі стислим викладом особливостей суті загрози, події чи потреби, можливих її наслідків та досвіду у вирішенні аналогічних чи подібних проблем в країні та/чи за кордоном, із посиланнями на інформаційні ресурси, що містять достовірні дані, фото, відео та мультимедійну інформацію, нормативні документи тощо, дотримуючись регламенту виступів та надаючи змогу учасникам по завершенні кожного із представлених інформаційних блоків уточнити незрозумілі для них моменти чи деталізувати певні аспекти. Активність слухачів та безпосередній зворотній зв'язок від експертів та/чи консультантів дозволяють по ходу навчання відстежувати та регулювати швидкість засвоєння матеріалів учасниками (індикатор навчання).

Формування груп із учасників навчання

Формування робочих груп з учасників навчання дозволяє залучити практично всіх учасників навчання до вирішення означених в меті завдань, провести конкурентну гру між групами учасників, виявити лідерів ідей, розглянути та оцінити практично всі запропоновані сценарії та алгоритми, враховуючи спектр часових, ресурсних та фінансових обмежень, нормативну базу та вибрати найкращий варіант з усіх запропонованих. Такий підхід в навчанні спонукає учасників також і до аналізу, оцінки та прогнозу щодо наслідків у розвитку подій. Адже, кожна подія у сценарії завдання, як і в реальному житті, має причину, з'ясування обставин якої потребує збору, аналізу та оцінки вихідних даних, яких зазвичай недостатньо для оперативного прийняття управлінського рішення, враховуючи фактор часу, оскільки за підтвердження - підозра перетвориться в проблему. Бо, проблема - це уже випадок чи спалах, загроза занесення, поширення чи розповсюдження патогена чи його переносника, масове отруєння або стихійне лихо і алгоритм реакції вже інший. Фахівці змушені чітко уявляти які структури, дійові особи, процедури мають бути задіяні в процесі розвитку подій за кожним із можливих алгоритмів.

При формуванні груп важливо чітко визначити ролі учасників та доступні для них ресурси. Має бути сформована також чітка і зрозуміла ієрархія прийняття рішень та відповідальності. А, вже керівники робочих груп розподіляють ролі між учасниками групи.

Представлення завдань учасникам навчання та консультативний супровід обговорень в групах

Старт імітації проблеми (загрози, спалаху хвороби, масового отруєння тварин чи стихійного лиха із жертвами серед тварин) відбувається одночасно для всіх учасників і починається, зазвичай, із підозри (нетипова поведінка тварин, раптова загибель, виявлений труп тварини чи кількох тощо), з зазначенням джерела повідомлення, часу, місця події, обставин, за яких це сталось, якщо відомо.

Перед початком симуляції варто інформувати учасників щодо обмежень (часових - вплив фактора часу на результат; людських - чисельність, наявність та кваліфікація персоналу для вирішення завдань симуляції; фінансових - мінімально необхідна сума, вплив збільшення обсягів фінансування, шляхи мінімізації затрат, потреба в оптимальних розрахунках; технічних - потреба і наявність технічних засобів, в тому числі діагностичних, засобів комунікації, транспортних в т.ч. і для доставки діагностичних зразків, і перевезення персоналу до відповідних майданчиків, витратних матеріалів, на зразок: водонепроникної тари, пакувальних та горючих матеріалів, дезінфікуючих засобів, трупів тварин, обладнання для їх фіксації, вимушеного забою, за необхідності тощо) та застерегти щодо важливості виконання всього комплексу передбачених заходів, чіткості виконання запланованих етапів робіт по досягненню кінцевого результату у рамках чинного законодавства та бюджету та врахування впливу запропонованих заходів на довкілля тощо.

Окремим пунктом застережень має бути доказова база управлінських рішень з моменту повідомлення про прецедент і до зняття обмежень та сприяння відновленню функціональності операторів ринку.

Спостерігаючи діяльність в групах експерти та/чи консультанти семінару доповнюють деталі завдання на запит фахівців, ускладнюють окремі елементи (наприклад, підтвердженням випадку, сумнівним результатом чи новим повідомленням із негативним результатом лабораторних досліджень тощо), ставлять під сумнів певні рішення по ходу обговорення їх в групах, спонукаючи до пошуку раціональних обґрунтованих рішень.

Коригування рішень в групах. Підтримка комунікації

На початку роботи в групах учасників варто інформувати про порядок прийняття рішень в групах та особливості оперативного інформування керівництва, власників тварин та населення щодо причини та ймовірних наслідків цього прецеденту, а також необхідність формування доказової бази (документування хронології подій), про порядок та форму представлення звітів, як по завершенні кожного з етапів імітації так і підведення підсумків.

Керівники робочих груп, за результатами обговорення етапу мають декларувати експертам проміжний результат цих обговорень для розуміння їх шляху досягнення мети (перебуваючи у правовому полі). Експерти та/чи консультанти семінару аналізують результати та за потреби, вносять корективи щодо уточнення мети.

Індикація досягнення мети. Зворотній зв’язок

Експерти та/чи консультанти семінару ще до початку заняття мають узгодити покроковий сценарій, намітити та відстежувати відповідні маркери роботи в групах по досягненню кінцевої мети. Стимулювати фахівців до роздумів та обговорень в групах шляхом внесення додаткових ймовірних даних (на кшталт: якщо, то що? а, якщо ні, то що? а, якщо ще і це, то що? а, як це довести? наскільки це затратно? виправдано? і чи легітимно?) коригуючи таким чином вектор прийняття рішень у правильному руслі.

Щодо зворотного зв'язку - то особливості комунікації мають чітко окреслюватись (хто? кому? та у який спосіб має повідомити, доповісти та/чи надати розпорядження), всі повідомлення (як усні вказівки, так і письмові розпорядження) мають документуватись, як доказова база управлінських рішень на всіх етапах їх підготовки та реалізації поставлених завдань.

Доповіді керівників груп щодо ухвалених рішень

Підведення підсумків про виконання завдань робочими групами розпочинають отримавши повідомлення від керівників робочих груп про завершення виконання завдань, шляхом аналізу результатів по кожному з етапів на основі доповідей керівників робочих груп (кроки та результати виконання поставлених завдань, поетапно в хронологічному порядку, з обґрунтуванням управлінських рішень, у межах правової бази за результатами обстеження об'єкта, проведених досліджень, аргументуючи це рішення документально - звернення, акти, протоколи, висновки, публікації у ЗМІ тощо та вмінням переконливо, аргументовано відстояти позицію у спорі). У доповіді керівники робочих груп мають продемонструвати їх розуміння наслідків від бездіяльності чи виходу за межі правового поля.

Польові заняття

Польові заняття - це один із найбільш ефективних інструментів навчання, що дозволяє перевести теоретичну підготовку у практичну площину та перевірити й отримати реальний результат взаємодії фахівців, підрозділів, структур в досягненні їх спільної мети. Зазвичай їх проводять по завершенні практичної частини семінару (на другий або третій день навчання, фіналізуючи навчання). Учасники, в складі робочих груп, відпрацьовують власний сценарій, здобуваючи у такий спосіб практичні навички реагування та вдосконалюють взаємодію перевіряючи у такий спосіб реалістичність прийнятих ними рішень спираючись на часові, ресурсні та фінансові обмеження, визначені в рамках сценарію.

Польові заняття передбачають відвідання місця імітованої підозри (в сценарії реагування на підозру). Пошук місця події (за маркерами зазначеними у повідомленні, орієнтовними чи точними координатами). Огляд місця події (від периферії до центру, враховуючи радіус, рельєф та особливості місцини). Інформування представника Компетентного органу для прийняття рішення щодо подальших дій (оцінка стану хворих тварин/птахів чи стадії розпаду трупа (-ів) тварин та/чи птахів; проведення патологоанатомічного розтину трупа (-ів) безпосередньо на місці їх виявлення чи у раніше визначеному для захоронення місці і порядку їх транспортування; відбір зразків для діагностичних досліджень, їх пакування маркування та транспортування до уповноваженої ветеринарної лабораторії; припис оператору ринку щодо подальших дій на період до отримання результатів лабораторних досліджень).

Відпрацювання дій персоналу (учасників навчання, відповідно до ролі у симуляції, за підтвердження спалаху хвороби чи масового отруєння тварин та/чи птахів).

Реалізація практичної частини навчання (уточнення даних, щодо поголів’я сприйнятливих тварин та/чи птахів; визначення шляхів імовірного занесення збудника в господарство, меж вогнища інфекції та зон обмеження; спостереження за засіданням місцевого ДНПК; відпрацювання сценаріїв міжсекторальної взаємодії, стемпінг-аут, участь у знищенні трупів тварин та/чи птахів, знезараженні контамінованих об'єктів і територій та заходах перед зняттям карантинних обмежень та відновленням статусу території, вільної від хвороби).

За результатами цього навчання також проводять підсумки, а по завершенні - анкетування всіх учасників навчання (оцінка ступеню засвоєння матеріалів - у порівнянні з результатами анкетування перед семінаром).

Підведення підсумків

Підсумкове оцінювання (порівняння ефективності груп та відзначення оригінальних рішень) з узагальненням результатів та акцентами на важливих моментах - проводять експерти та консультанти навчання. При проведенні арбітражного оцінювання враховується дотримання норм і правил чинного законодавства, узгодження дій із іншими зацікавленими учасниками симуляційної вправи та досягнення необхідного результату.

Арбітраж рішень

Референтами ухвалених керівниками рішень виступають експерти навчання.

Висновки результатів навчання, документування події

Одним з важливих елементів навчання є підготовка об'єктивних інформаційних блоків (щодо мети, місця, часу, учасників та формату занять) та публікація цих повідомлень у місцевих ЗМІ та в соц. мережах (як, напередодні так і в дні навчання). Узагальнені висновки результатів навчання, з матеріалами відео та фотофіксації занять по ходу навчання бажано зберігати, накопичувати та періодично піддавати аналізу, що згодом дасть можливість оцінити та вдосконалити окремі елементи.

Глосарій

Біозахист (Биобезопасностьru, Biosecurityen, Sécurité biologiquefr, Bioseguridades)
означає комплекс управлінських та фізичних заходів, спрямованих на зниження ризику занесення, фіксації та поширення хвороб тварин, інфекцій чи інвазій до, з, та в межах популяції тварин.

Ветеринар (Ветеринарru, Veterinarianen, Vétérinairefr, Veterinarioes)
означає особу, яка має належну освіту, зареєстрована або ліцензована відповідним ветеринарним органом країни для провадження ветеринарної практики чи науки у цій країні.

Випадок (Случайru, Caseen, Casfr, Casoes)
означає інфіковану/інвазовану патогеном тварину, із наявністю чи відсутністю клінічних ознак захворювання.

Забій вимушений (Вынужденный убойru, Stamping-out policyen, Abattage sanitairefr, Sacrificio sanitarioes)
означає комплекс заходів, спрямованих на усунення спалаху хвороби, що здійснюється під керівництвом Ветеринарного органу, шляхом:

  • a) забою хворих та підозрілих у захворюванні тварин в стаді, а в разі необхідності, і тварин інших стад, які опинилися під загрозою прямого чи опосередкованого зараження внаслідок контакту між інфікованими/інвазованими тваринами чи з патогеном; умертвіння контамінованих тварин має здійснюватися згідно положень Глави 7.6.;
  • б) утилізації туш і, за потреби, тваринницької продукції шляхом переробки, спалювання, захоронення чи в інший спосіб, зазначений в положеннях Глави 4.12.;
  • в) очищення і дезінфекції приміщень згідно процедур, визначених в Главі 4.13.

Зараження (Інфекція, захворювання) (Инфекцияru, Infectionen, Infectionfr, Infecciónes)
означає проникнення і розвиток або розмноження патогена в організмі людини або тварини.

Заходи санітарні (Ветеринарно-санитарная мераru, Sanitary measureen, Mesure sanitairefr, Medida sanitariaes)
означає заходи, аналогічні описаним в різних розділах Кодексу здоров'я наземних тварин, призначені для захисту життя і здоров'я людей і тварин від ризиків занесення, фіксації і поширення небезпеки, на території Країни-Учасниці МЕБ.

Зона (Зонаru, Zoneen, Zonefr, Zonaes)
означає частину території країни, визначену Ветеринарним органом, на якій перебуває популяція чи субпопуляція тварин, та наділена особливим ветеринарним статусом у відношенні інфекцій чи інвазій з метою міжнародної торгівлі чи профілактики і контролю хвороб.

Зона добробуту (Благополучная зонаru, Free zoneen, Zone indemnefr, Zona librees)
означає зону, в якій доведено відсутність будь-якої специфічної інфекції чи інвазії в популяції тварин відповідно до вимог Кодексу здоров'я наземних тварин МЕБ.

Зона захисту (Защитная зонаru, Protection zoneen, Zone de protectionfr, Zona de protecciónes)
означає зону, в межах якої запроваджено особливий режим біологічної безпеки і санітарні заходи з метою попередження заносу будь-якого патогена до вільної країни або зони із сусідньої країни або зони з іншим ветеринарним статусом.

Зона інфікована (Заражённая зонаru, Infected zoneen, Zone infectéefr, Zona infectadaes)
означає зону, в якій підтверджено наявність інфекції чи інвазії, або зону, що визнана такою у відповідних розділах Кодексу здоров'я наземних тварин МЕБ.

Зона стримування (Изолированная зонаru, Containment zoneen, Zone de confinementfr, Zona de contenciónes)
означає інфіковану зону, визначену в межах раніше вільної країни або зони, яка включає всі підозрілі та підтверджені епізоотично-пов'язані випадки, і в якій діють заходи контролю переміщень, особливий режим біологічної безпеки і санітарні заходи з метою запобігання поширенню і ліквідації інфекції або інвазії.

Інвазія (Инфестацияru, Infestationen, Infestationfr, Infestaciónes)
означає зовнішнє вторгнення та/або колонізацію тварин чи їх навколишнього простору членистоногими, здатними викликати клінічні ознаки хвороби чи бути потенційними переносниками патогенів.

Кодекс наземний (Наземный кодексru, Terrestrial codeen, Code terrestrefr, Código terrestrees)
означає Кодекс здоров'я наземних тварин МЕБ.

Компартмент (Відділення) (Компартментru, Compartmenten, Compartimentfr, Compartimentoes)
означає субпопуляцію тварин одного чи кількох господарств, ізольовану від інших сприйнятливих тварин популяції завдяки єдиній системі управління біологічною безпекою, що має особливий ветеринарний статус у відношенні однієї чи кількох інфекцій чи інвазій, щодо яких вживаються заходи нагляду, біологічної безпеки і контролю з метою міжнародної торгівлі або профілактики і контролю хвороб в країні або зоні.

Лабораторія (Лабораторияru, Laboratoryen, Laboratoirefr, Laboratorioes)
означає належним чином обладнану установу, укомплектовану технічно компетентним персоналом, який під контролем фахівців з ветеринарної діагностики відповідає за достовірність результатів. Лабораторії, що здійснюють діагностику з метою міжнародної торгівлі, сертифікує і контролює Ветеринарний орган.

Ліквідація (Ликвидацияru, Eradicationen, Éradicationfr, Erradicaciónes)
означає знищення і відсутність патогена в країні або зоні.

Нагляд (Спостереження) (Надзорru, Surveillanceen, Surveillancefr, Vigilanciaes)
означає систематичний збір, структурування та порівняння даних, пов'язаних зі здоров'ям тварин та оперативне поширення інформації з метою вжиття належних заходів.

Нагляд спеціальний (Специальный надзорru, Specific surveillanceen, Surveillance cibléefr, Vigilancia específicaes)
означає цільове спостереження (нагляд), спрямоване на конкретне захворювання, інфекцію, інвазію чи інтоксикацію.

Нотифікація (Офіційне повідомлення) (Нотификацияru, Notificationen, Notificationfr, Notificaciónes)
означає процедуру, за якою: a. Ветеринарний орган інформує (офіційно повідомляє) Штаб-квартиру МЕБ, b. Штаб-квартира МЕБ інформує Ветеринарний орган, про виникнення інфекційного чи інвазійного захворювання, згідно положень Глави 1.1.

Орган компетентний (Компетентный органru, Competent authorityen, Autorité compétentefr, Autoridad competentees)
означає ветеринарний чи інший урядовий орган Країни-учасниці МЕБ, що несе відповідальність та компетентний у питаннях по забезпеченню або контролю проведення заходів з охорони здоров'я та добробут тварин, міжнародних процедур ветеринарної сертифікації та інших стандартів і рекомендацій передбачених Кодексом здоров'я наземних тварин МЕБ на території країни.

Оцінка ризику (Оценка рискаru, Risk assessmenten, Appréciation du risquefr, Evaluación del riesgoes)
означає оцінку ймовірності, а також біологічних та економічних наслідків проникнення, занесення, закріплення, поширення чи розповсюдження небезпеки.

Переносник (Переносчикru, Vectoren, Vecteurfr, Vectores)
означає «комаху» чи будь-якого іншого живого носія, що переносить патогена (збудника інфекції чи інвазії) від зараженої до сприйнятливої особини, кормів для тварин чи навколишнього середовища. Необов'язковим є проходження патогеном циклу розвитку в організмі переносника.

План біологічної безпеки (План биологической безопасностиru, Biosecurity planen, Plan de sécurité biologiquefr, Plan de bioseguridades)
означає план, в якому визначено потенційно можливі шляхи занесення і поширення чи розповсюдження хвороби в зоні або компартменті, включає перелік та опис, передбачених та затверджених заходів, призначених для зменшення ризику захворювання, якщо це можливо, згідно рекомендацій Кодексу здоров'я наземних тварин МЕБ.

Популяція (Животная популяцияru, Populationen, Populationfr, Poblaciónes)
означає групу одиниць, що мають спільну характерну особливість.

Простежуваність тварин (Прослеживание животныхru, Animal traceabilityen, Traçabilité animalefr, Trazabilidad de los animaleses)
означає здатність простежити за твариною чи групою тварин на всіх стадіях життя цієї тварини або групи тварин.

Реєстрація (Регистрацияru, Registrationen, Enregistrementfr, Registroes)
означає процедуру збору, запису, надійного зберігання та надання, у відповідних випадках, доступу ветеринарним фахівцям Компетентного органу і використання ними будь-яких відомостей про тварин (даних про ідентифікацію, стан здоров'я, переміщення, сертифікацію) та епізоотичний статус фермерських господарств і територій.

Ризик (Рискru, Risken, Risquefr, Riesgoes)
означає ймовірність виникнення та потенційну величину наслідків несприятливого впливу здоров'ю людини чи тварин, з точки зору біологічних і економічних показників.

Служба ветеринарна (Ветеринарная службаru, Veterinary servicesen, Services vétérinairesfr, Servicios veterinarioses)
означає державну або приватну організацію, що забезпечує реалізацію заходів щодо збереження здоров'я і добробут тварин, а також інші стандарти і рекомендації, що містяться в Кодексах МЕБ - Кодексі здоров'я наземних тварин і Кодексі здоров'я водних тварин на території країни. Ветеринарні служби перебувають під прямим керівництвом та контролем Ветеринарного органу. Приватні ветеринарні організації, ветеринарні лікарі, параветеринарні фахівці та фахівці з охорони водних тварин, зазвичай, акредитовані ветеринарним органом або уповноваженим нею на виконання делегованих їм державною ветеринарною службою завдань.

Спалах (Вогнище) (Очагru, Outbreaken, Foyerfr, Brotees)
означає наявність одного чи кількох випадків в епізоотичній одиниці.

Статус зоосанітарний (Ветеринарный (Ветеринарно-санитарный) статусru, Animal health statusen, Statut zoosanitairefr, Estatus zoosanitarioes)
означає стан країни, зони або компартмента у відношенні хвороби тварин, визначений відповідно до критеріїв викладених у конкретній Главі про хворобу, або Главі 1.4. із Наземного кодексу.

Тварина дика (Животное дикоеru, Feral (Animal)en, Animal (Féral)fr, Animal (Asilvestrado)es)
означає тварину, яка належить до одомашнених видів, що більше не живуть під наглядом або під безпосереднім контролем людини.

Тварини (Животныеru, Animalen, Animalfr, Animales)
означає ссавців, рептилій, птахів чи бджіл.

Товар (Товарru, Commodityen, Marchandisefr, Mercancíaes)
означає живих тварин, продукти тваринного походження, генетичний матеріал від тварин, біологічні продукти і патологічний матеріал.

Торгівля міжнародна (Международная торговляru, International tradeen, Échanges internationauxfr, Comercio internacionales)
означає імпорт, експорт і транзит товарів.

Управління ризиками (Управление рискомru, Risk managementen, Gestion du risquefr, Gestión del riesgoes)
означає процес визначення, вибору та вжиття заходів, що можуть бути застосовані для зниження рівня ризику.

Фауна дика (Дикая фаунаru, Wildlifeen, Faune sauvagefr, Fauna silvestrees)
означає бездомних тварин, поневолених диких тварин і диких тварин.

Хвороби списку МЕБ (Списочная болезньru, Listed diseaseen, Maladie listéefr, Enfermedad de la lista de la OIEes)
означає інфекційні та інвазійні хвороби, зазначені в Главі 1.3. після схвалення Всесвітньою Асамблеєю делегатів МЕБ.

2019 © OIE - Terrestrial Animal Health Code

Компонент коментарів CComment

На верх