Ukrainian Albanian Armenian Azerbaijani Basque Belarusian Bengali Bosnian Bulgarian Catalan Croatian Czech Danish Dutch English Esperanto Estonian Finnish French Galician Georgian German Greek Hebrew Hungarian Icelandic Irish Italian Javanese Kannada Latvian Lithuanian Macedonian Maltese Mongolian Norwegian Polish Portuguese Romanian Russian Serbian Slovak Slovenian Spanish Swedish Turkish Welsh Yiddish

Попередній діагноз на АЧС ставлять спеціалісти ветеринарної медицини на місцях на основі епізоотологічних, клінічних та патолого-анатомічних даних.

Для моніторингових досліджень використовують імуноферментний аналіз (ELISA) з визначення антитіл, полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) та інші методи досліджень відповідно до національного стандарту України.

Згідно вимог «Керівництва з діагностичних тестів і вакцин Міжнародного епізоотичного бюро для наземних тварин» (2016 року розд. 2.8.1. АЧС)

Лабораторні діагностичні процедури для виявлення АЧС поділяюся на дві групи:

  1. тести для виділення вірусу і виявлення антигенів вірусу і геномної ДНК (реакція гемадсорбції, полімеразна ланцюгова реакція).
  2. тести для виявлення антитіл(ІФА, імунопероксидазна реакція, імуноблотинг).

Вибір процедури випробувань залежать від стану захворювання та потенціалу лабораторної діагностики в регіоні або країні.

Відбір зразків біологічного чи/та патологічного матеріалу, їх зберігання та транспортування

Відбір зразків біологічного чи/та патологічного матеріалу та підготовка проб для дослідження потребують вжиття заходів, що запобігають забрудненню об'єктів зовнішнього середовища та перехресному забрудненню зразків, керуючись при цьому діючими правилами та інструкціями із даного питання: Директива ЕС 2006/437/ЕС від 4 серпня 2006 р., Офіційний журнал ЕС; Керівництво з діагностики МЕБ, розд. 1.1.1.

Відбір зразків проводять у наступному порядку:

А. Матеріал від кожної тварини відбирають окремими інструментами. Біологічний матеріал слід відбирати у підозрілих на захворювання АЧС свиней (з температурною реакцією, пригніченим станом, відмовою від корму, синюшністю вух, підгрудка тощо).

Для дослідження використовують: цільну кров та сироватку крові.

Кров для дослідження відбирають із вени використовуючи одноразові системи для взяття крові, одноразовою голкою в об'ємі 5 см3 у стерильну пробірку із антикоагулянтом (6-відсотковий розчин ЕДТА у співвідношенні 1:19 або 4-відсотковий розчин цитрату натрію у співвідношенні 1:9).

Закриту пробірку із кров'ю кілька разів перевертають для рівномірного змішування з антикоагулянтом. Для отримання сироватки – кров відбирають у пробірку без антикоагулянту.

Тканини – шматочками розміром 2х2х2 см і органи – лімфатичні вузли (підщелепні та мезентеріальні), селезінку, нирки – вирізають і вміщують у стерильний контейнер. Лімфовузли відбирають цілком.

Для лабораторних досліджень направляють зразки від 1-3 вимушено забитих, хворих або загиблих свиней.

У разі коли відбувся автоліз тканин чи повне розкладання трупа тварини, для досліджень відбирають вцілілу трубчасту кістку.

Б. Проби біологічного матеріалу вміщують у поліпропіленові пробірки або контейнер, які герметично загвинчують та обгортають марлею змоченою дезінфікуючим розчином та поміщають у герметичний поліетиленовий пакет, який, у свою чергу, поміщають у тару із холодоагентом (термос або валіза – холодильник).

Проби доставляють у лабораторію у день відбору або наступного дня, зберігаючи за температури від 2 до 8°С. Допускається зберігання матеріалу за температури не вище мінус 16°С впродовж 7 діб, а за температури не вище мінус 68°С впродовж і більш тривалого часу. Цільну кров не заморожують, лише сироватку.

Відібрані зразки відправляють в лабораторію із супровідним листом, в якому зазначають:

  • найменування, фактичну адресу розташування суб’єкта господарювання, прізвище, ім’я та по батькові власника;
  • вид тварин, їх кількість і час знаходження в господарстві;
  • дату виявлення перших ознак захворювання;
  • підозрювану хворобу, клінічні ознаки та патолого-анатомічні зміни;
  • ознаки захворювання та кількість загиблих тварин;
  • лікувальні заходи і вакцинацію, проведені в останні кілька діб;
  • опис зразків, що направляються для дослідження;
  • дату та час відбору зразків, відправки і доставки патматеріалу.

Транспортування біологічного та патологічного матеріалу до уповноваженої лабораторії здійснює фахівець ветеринарної медицини, який пройшов відповідний інструктаж.

Заключний діагноз і молекулярна характеристика з метою визначення генотипу вірусу АЧС проводиться в ДНДІЛДВСЕ.

Заключний діагноз на АЧС вважається встановленим після отримання позитивних результатів лабораторних досліджень проб біологічного та патологічного матеріалу з урахуванням епізоотологічного даних, клінічних ознак та паталогоанатомічних змін.

На верх