Ukrainian Albanian Armenian Azerbaijani Basque Belarusian Bengali Bosnian Bulgarian Catalan Croatian Czech Danish Dutch English Esperanto Estonian Finnish French Galician Georgian German Greek Hebrew Hungarian Icelandic Irish Italian Javanese Kannada Latvian Lithuanian Macedonian Maltese Mongolian Norwegian Polish Portuguese Romanian Russian Serbian Slovak Slovenian Spanish Swedish Turkish Welsh Yiddish

ПРОЕКТ

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства аграрної політики
та продовольства України
___________________ № ___________

ІНСТРУКЦІЯ
профілактики та боротьби з африканською чумою свиней

I. Загальні положення

  1. Ця Інструкція визначає порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання свиней на африканську чуму свиней (далі – АЧС), ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву хвороби серед свиней у господарствах різних форм власності, у тому числі приватному секторі, дикій фауні та оздоровлення їх від АЧС, поводження з продукцією свинарства, одержаною в неблагополучних господарствах щодо АЧС, та є обов’язковою для виконання господарствами незалежно від форми власності і підпорядкування, користувачами мисливських угідь, фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності, громадянами, спеціалістами ветеринарної медицини, органами місцевого самоврядування.
    Африканська чума свиней (Pestisafricanasuum, хвороба Монтгомері) — контагіозна вірусна геморагічна хвороба, яка перебігає гостро, підгостро, хронічно безсимптомно й характеризується лихоманкою, геморагічним діатезом, ціанозом шкіри, некродистрофічними змінами паренхіматозних органів і високою летальністю, що призводить до значних економічних збитків.
  2. Збудник АЧС – вірус, що містить ДНК і належить до родини Asfaviridae роду Asfivirus. Віріони – сферичної форми діаметром 175-215 нм. Вірус стійкий до широкого діапазону температур і рН середовища. Вірус гине при температурі 60°С протягом 30 хв. У трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м'ясі від хворих тварин – до 155 діб, копченій шинці – до 6 місяців, у ґрунті та гною – до 3 місяців, у солонині – до 1 року; заморожування консервує вірус.
    Вірус африканської чуми свиней не становить небезпеки для людини.
  3. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:
  • біологічна безпека (біобезпека) — безперервний процес оцінки та управління ризиком, який спрямований на уникнення або мінімізацію ризиків мікробного інфікування, яке може викликати хвороби людей або тварин, або внаслідок якого тварини стають непридатними для використання у сільському господарстві чи будь-якого іншого використання;
  • випадок АЧС — будь-яка свиня або свиняча туша, інфікована вірусом АЧС, з офіційно підтвердженими клінічними ознаками хвороби або патолого-анатомічними змінами, характерними для АЧС, та з офіційним підтвердженням хвороби лабораторними дослідженнями;
  • власник свині — будь-яка фізична або юридична особа (особи), яка утримує свиню чи поголів’я свиней, або є власником продуктів з них;
  • господарство (свиногосподарство) — будь-який сільськогосподарський об’єкт, у якому розводять та/або постійно або тимчасово утримують свиней, крім боєнь, забійних пунктів, транспортних засобів та огороджених ділянок, на яких утримують і можуть відстрілювати диких свиней;
  • дикі свині (Sus scrofa) — тварини роду свиней (Sus), природним середовищем існування яких є дика природа та які не знаходяться під безпосереднім наглядом та контролем людини;
  • демаркаційна зона — територія розмежування господарства від довкілля. Може слугувати для перевантаження вантажів, в т.ч. живих тварин, розміщення миючо-дезінфікуючих бар’єрів (станцій) та має обмежений доступ з обох боків;
  • ДНПК — Державна надзвичайна протиепізоотична комісія - постійно діючий орган при Кабінеті Міністрів України, обласній, районній, міській державних адміністраціях, який здійснює оперативний контроль, керівництво і координацію діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, фізичних осіб щодо запобігання спалахам особливо небезпечних хвороб тварин, масовим отруєнням тварин та їх ліквідації;
  • епізоотична одиниця — група тварин, які мають визначений епізоотичний зв’язок та з рівною вірогідністю піддаються впливу з боку патогенного збудника (тварина, стадо, поголів’я в межах господарства, населеного пункту). Епізоотичний зв’язок може бути різним в залежності від патогенності та виду збудника;
  • епізоотичне вогнище — місце прояву захворювання: ферми, господарства, пасовища, мисливські угіддя, а також інші об’єкти, де є хворі на АЧС тварини та/або інфікований біоматеріал, із загрозою поширення хвороби;
  • забій — будь-який спосіб досягнення смерті тварини з обезкровленням;
  • закритий режим роботи — комплекс адміністративно-господарських заходів, спрямованих на недопущення занесення на територію господарства збудників інфекційних захворювань свиней, який, у тому числі, передбачає створення суцільної огорожі території господарства, наявність ветсанпропускника, діючих дезбар’єрів, або застосування демаркаційного перевантаження та використання внутрішнього транспорту, або миюче-дезінфікуючих станцій в демаркаційній зоні, дезкилимків/дезванн, особливого режиму роботи персоналу;
  • знезараження — комплекс заходів, спрямованих на знищення або видалення збудників заразних хвороб;
  • знищення — механічна, фізико-хімічна, біологічна або інша обробка та розміщення (захоронення) продукції або її залишкових компонентів у спеціально визначених місцях з метою зниження ризиків поширення будь-яких інфекційних хвороб;
  • зона захисту — зона на території, яка безпосередньо межує з визначеним ДНПК епізоотичним вогнищем в межах 3 км;
  • зона спостереження (нагляду) — територія в межах 20 км від зовнішніх меж визначеного ДНПК епізоотичного вогнища/спалаху;
  • інфікований об’єкт — місце виявлення інфікованих вірусом АЧС продуктів свинарства, трупів або решток свиней (сміттєзвалища, пасовища, лісосмуги, тощо), потужності із забою, переробки, зберігання, транспортування, реалізації продуктів та сировини тваринного походження (забійні пункти, м’ясокомбінати, склади, магазини, ринки, консервні і шкіропереробні підприємства, холодильники, заводи з виробництва м’ясо-кісткового борошна, тощо), а також харчоблоки закладів ресторанного господарства, транспорт, які були/могли бути контаміновані вірусом АЧС через сировину, продукцію, що отримана від хворих свиней;
  • компартмент щодо АЧС — поголів’я свиней одного чи кількох господарств, що мають єдину систему управління біологічною безпекою, та яка оцінена компетентним органом і отримала окремий зоосанітарний статус з АЧС;
  • компартменталізація (розподіл свинарських (фермерських) господарств за ступенем захисту) — процедура визначення державним інспектором ветеринарної медицини стану господарства за ступенем захисту, з метою відокремлення здорових субпопуляцій тварин;
  • компетентний орган з питань ветеринарної медицини — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
  • контактне господарство — господарство, куди збудник АЧС міг бути занесений різними шляхами (місце розташування, переміщення людей, свиней, транспортних засобів тощо);
  • первинний випадок АЧС — будь-який випадок АЧС, виявлений вперше;
  • переробка — будь-яка обробка біологічного матеріалу, що забезпечує знищення вірусу АЧС;
  • підозра на АЧС — думка власника чи спеціаліста ветеринарної медицини про можливе захворювання свині/свиней чи загибелі від АЧС;
  • план біологічної безпеки — документ, що визначає потенційні шляхи занесення та розповсюдження АЧС в зонах або компартменті, із вичерпним переліком заходів, які приймаються та плануються з метою мінімізації ризиків, пов’язаних із АЧС, згідно із ветеринарно-санітарними вимогами та рекомендаціями відповідних міжнародних організацій;
  • рівень біобезпеки — ступінь відповідності ветеринарно-санітарним вимогам, правилам та критеріям, дотримання яких спрямовано на унеможливлення занесення (або винесення) збудників інфекційних та/або інвазійних хвороб тварин, що визначається компетентним органом;
  • свиня — будь-яка тварина сімейства Suidae, включаючи диких свиней;
  • спалах АЧС (неблагополучний пункт) — один або кілька випадків захворювання на АЧС (епізоотичних вогнищ) на потужностях (об’єктах, епізоотичних одиницях), включаючи всі споруди та прилеглі приміщення, де розміщені тварини, або на території, де з огляду на місцеві умови неможливо гарантувати, що сприйнятливі та несприйнятливі до хвороби тварини не мали безпосереднього контакту з тваринами, що захворіли, або стосовно яких є підозра на захворювання;
  • територія, неблагополучна щодо АЧС, — територія, що включає території епізоотичного вогнища, спалаху АЧС, зони захисту та спостереження (нагляду) під час дії карантину при ліквідації АЧС;
  • умертвіння — будь-який спосіб досягнення смерті тварини.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в законах України «Про ветеринарну медицину», «Про мисливське господарство та полювання», «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» та Кодексі здоров’я наземних тварин МЕБ.

II. Заходи з профілактики та попередження занесення збудника АЧС

1. З метою запобігання занесення вірусу АЧС на територію України забороняється ввезення з територій, неблагополучних щодо АЧС:

  • домашніх і диких свиней;
  • яйцеклітин/ембріонів домашніх і диких свиней;
  • сирого м’яса, шкір, субпродуктів та інших необроблених продуктів від домашніх і диких свиней;
  • усіх видів м’ясних продуктів, отриманих від домашніх і диких свиней, які не піддавались обробленню, що гарантує знешкодження вірусу АЧС;
  • продуктів тваринного походження (зі свиней), призначених для годівлі тварин або для використання у сільськогосподарських та промислових цілях, у фармацевтичних або хірургічних цілях, патологічного матеріалу і біологічних продуктів (із свиней);
  • кормів рослинного походження для годівлі свиней (без термічної обробки, що гарантує знешкодження вірусу АЧС).

Забороняється скидання стічних вод, харчових відходів та іншого сміття в акваторіях українських морських портів, у повітряному просторі України і вздовж магістральних доріг, залізничних колій та автомобільних доріг з усіх видів міжнародних транспортних засобів. Стічні води, харчові відходи, сміття з торговельних, пасажирських суден тощо, що прибули з неблагополучних щодо АЧС країн або якщо така країна була однією із транзитних, підлягають знезараженню, а їхні холодильні камери та інші приміщення, в яких містяться харчові продукти, підлягають опломбуванню на весь період стоянки в портах України.

2. Регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (далі — РСДВСК) здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за дотриманням юридичними і фізичними особами вимог ветеринарно-санітарних заходів під час здійснення міждержавних перевезень об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, зокрема контроль за збором і знезараженням стічних вод, сміття, харчових та інших відходів, вивантажених з морських і річкових суден, літаків, потягів, з вагонів-ресторанів, рефрижераторів та інших засобів транспорту, що прибули з інших держав незалежно від їхнього благополуччя щодо АЧС. Ці відходи, за рахунок власника, підлягають знищенню у спеціально відведених обладнаних місцях (поза міськими звалищами).

При імпорті посадові особи компетентного органу повинні вимагати міжнародний ветеринарний сертифікат на домашніх і диких свиней — утримувалися 40 днів перед відправкою на карантинній станції.

3. Вантажі, багаж, що належать пасажирам і членам екіпажів, які прибули в Україну з неблагополучної щодо АЧС держави або якщо така держава була однією із транзитних, а також міжнародні поштові відправлення оглядає посадова особа компетентного органу разом з іншими службами відповідно до вимог законодавства. Виявлені при огляді продукти забою тварин у сирому, замороженому, солоному, в’яленому, вареному, сирокопченому вигляді підлягають вилученню і подальшій утилізації/знищенню методами, що гарантують знезараження вірусу.

4. При виникненні АЧС на території суміжної країни і безпосередній загрозі занесення збудника хвороби в Україну за рішенням ДНПК при Кабінеті Міністрів України визначеними центральними органами виконавчої влади та місцевими органами влади вживаються заходи щодо недопущення занесення збудника хвороби на територію України.

5. Усі господарства незалежно від форми власності зобов'язані дотримуватися вимог закритого режиму роботи, а саме:

1) вхід на територію господарств стороннім особам, а також в'їзд транспортного засобу, не пов’язаного з їх обслуговуванням, забороняється;

2) особи, що відвідують господарства, проходять санітарну обробку і реєструються в спеціальному журналі. Крім того, особа, що відвідує вказані господарства (включаючи посадових осіб органів, уповноважених на здійснення державного контролю (нагляду)), заборонено відвідувати інше господарство, контактувати з домашніми або дикими свинями (включаючи полювання) та не брати участь в здійсненні протиепізоотичних заходів щонайменше останні 2 тижні. Про це робиться відповідний запис в анкеті або реєстраційному журналі. Особа несе персональну відповідальність за достовірність даних;

3) територію господарств поділяють на такі зони:

  • - виробничу, яка може включати репродуктивний і відгодівельний сектори, ветеринарно-санітарні об’єкти, розташовані відповідно до технологічного процесу; територію виробничої зони огороджують суцільною непроникною або сітчастою двоконтурною (із відстанню між контурами не менше 2 метрів) огорожею по всьому периметру, що унеможливлює проникнення на її територію сторонніх осіб, диких та безпритульних тварин;
  • - адміністративно-господарську, яка може включати будівлі і споруди адміністративно-господарських служб, об'єкти для інженерно-технічного обслуговування (гараж, технічні склади, механічні майстерні), споруди для зберігання і приготування кормів;

4) вхід у виробничу зону господарств дозволяється тільки через ветсанпропускник, а в'їзд/виїзд транспорту – через постійно діючий дезбар’єр (миючо-дезінфекційний блок).

На ветсанпропускнику ведуться журнали: виходу на роботу спеціалістів; відвідування сторонніми особами, руху та проведення дезінфекції транспорту, приготування дезрозчинів та заправки дезбар’єрів, прання та дезінфекції спецодягу.

Усі інші входи на виробничу зону господарств повинні бути закриті;

5) виходити в спецодязі і спецвзутті, а також виносити їх за межі виробничої зони та господарства забороняється;

6) при вході в ізольоване приміщення (секцію) в склади комбікормів, кормокухню, ветеринарно-санітарні об’єкти облаштовують дезкилимки/дезванни;

7) в адміністративно-господарській та виробничій зонах облаштовують туалети з умивальниками;

8) для обслуговування свиней закріплюють за кожною технологічною (виробничою) групою працівників, які пройшли медичне обстеження відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, та Порядку проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559.

Особи, хворі на туберкульоз, теніаринхоз, сальмонельоз та інші захворювання, спільні для людини і тварин, до роботи в господарствах не допускаються;

9) обслуговуючий персонал забезпечують спецодягом та спецвзуттям із розрахунку не менше двох комплектів на працівника. Обладнання, інвентар, спецодяг, спецвзуття та інші предмети маркують і закріплюють за дільницею (цехом). Передавати зазначені предмети із одної дільниці на інші без попереднього знезараження забороняється;

10) співробітникам господарств не дозволяється утримувати свиней в домогосподарствах;

11) на території господарств забороняється утримувати собак (крім сторожових), котів, а також інші види тварин, включаючи птицю. Сторожові собаки мають бути зареєстровані, з відповідними відмітками в паспорті про щеплення проти сказу, обробки проти гельмінтів та постійно знаходитися лише на території господарства. Для годівлі сторожових собак дозволяється використовувати лише корми, які не несуть ризику занесення збудників інфекційних хвороб;

12) ветеринарним фахівцям господарств забороняється обслуговування тварин, що знаходяться в особистому користуванні громадян. Відповідальним за організацію цієї роботи є керівник господарства.

Ведуться відповідні записи щодо планування та використання імунобіологічних препаратів фахівцями ветеринарної медицини господарств та подаються за запитом головному державному інспектору ветеринарної медицини району (міста);

13) для забезпечення технологічного процесу у виробничій зоні закріплюють внутрішньогосподарський транспорт. Крім того, на території господарств проводять розподіл «чистих» (підвезення кормів, свиней) та «брудних» (вивезення гною, загиблих свиней, відходів забою) автотранспортних шляхів з розрахунку виключення їх перетинання фізично або в часі, що затверджено оператором ринку у відповідних описаних процедурах;

14) свиней, що підлягають вимушеному забою, перевозять на забійно-санітарний пункт (забійну площадку) спеціальним транспортом, що виключає витоки біоматеріалу. Відвантаження свиней з господарства для будь-яких цілей здійснюється через рампу за межами господарства;

15) вивіз трупів і боєнських відходів для утилізації/видалення проводять спецавтотранспортом, який миють та піддають дезінфекції після кожного перевезення;

16) обов’язковою умовою для використання приміщень є принцип «порожньо-зайнято», з обов’язковою санацією приміщень впродовж двох-п’яти діб;

17) на територію виробничої зони господарств забороняється приносити продукти тваринного походження. У разі необхідності керівництво господарства організовує приймання їжі співробітниками у відведених для цього місцях, які обладнані санітарним приміщенням та умивальниками;

18) навколо приміщень, в яких утримуються свині, не створюються насадження плодово-ягідних дерев та кущів для зменшення ймовірності заселення їх синантропними та дикими тваринами;

19) забороняється використовувати для утримання свиней літні табори;

20) обслуговуючий персонал та працівники господарств зобов’язані проходити обов’язкові профілактичні медичні огляди відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, та Порядку проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559.

21) не допускати працівників, які проживають в зоні захисту, до роботи в свиногосподарстві протягом терміну встановленого карантину.

6. Господарства з високим рівнем біобезпеки претендують на отримання компартменту із АЧС та визначаються компетентним органом з питань ветеринарної медицини за результатами перевірки державними інспекторами ветеринарної медицини. Високий рівень біобезпеки господарства визначається за такими критеріями:

1) господарство дотримується вимог закритого режиму роботи, визначеного пунктом 5 цього розділу;

2) у господарство протягом не менше 12 місяців не завозилися свині та генетичний матеріал із господарств, які не мають статусу компартменту з АЧС та не відповідають високому рівню біобезпеки;

3) господарство, не пов’язане з господарствами, які не відповідають високому рівню біобезпеки, технологічно (транспорт, персонал, тара, ветеринарні фахівці тощо), за винятком поставок товарів та продукції із господарств із високим рівнем біобезпеки;

4) використання у господарстві знезаражених кормів для годівлі свиней, що підтверджується фактично чи документально (наявність необхідного обладнання або документів, що підтверджують режими знезараження від виробника), та кормових добавок, які не містять потенційно контамінованих складових, або використовують комбікорми, виготовлені на зареєстрованих потужностях, які гарантують знезараження кормів;

5) здійснення обліку кормів, які містять кормові добавки тваринного походження, з визначенням їхнього виробника;

6) ведення обліку всіх ветеринарно-санітарних та лікувальних заходів;

7) складання, погодження із компетентним органом та запровадження і виконання програми щоквартального моніторингу, що із вірогідністю не менше 95% підтверджує благополуччя щодо АЧС;

8) вжиття заходів щодо унеможливлення контакту працівників господарства з домашніми та (або) дикими свинями;

9) господарство не здійснює вигул свиней;

10) відсутність об’єктів у радіусі 500 метрів, які впливають на рівень біобезпеки господарства, або, за їх наявності, використання відповідних обґрунтованих додаткових заходів захисту;

11) відсутність за останні 12 місяців порушень пункту 5 розділу ІІ цієї Інструкції, які впливають на рівень біобезпеки господарства;

12) використання виключно внутрішньогосподарського транспорту для доставки кормів, перевантаження яких відбувається за межами виробничої зони господарства, або, за умови наявності та підтвердження процедури, еквівалентній даному заходу;

13) відсутність випадків виникнення АЧС серед поголів’я господарства протягом трьох попередніх років.

IIІ. Компартменталізація та планування біобезпеки щодо АЧС

1. Компартменталізація проводиться на основі аналізу та якісної оцінки ризиків, пов’язаних із поширенням збудника АЧС, і характеризує ступінь захищеності компартменту. Компартмент має бути чітко визначено із зазначенням місця розташування всього комплексу, основних його складових, у т.ч. господарств, а також пов’язаних із ними функціональних підрозділів (цеху з виробництва кормів, бійні, переробних підприємств тощо), їх взаємозв’язків і ролі, яку вони відіграють в епізоотичному відмежуванні тварин компартменту від субпопуляцій з іншим зоосанітарним статусом.

Відповідальний від компартменту зобов’язаний розробити, впровадити і слідувати плану біологічної безпеки у відповідності до Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ.

За результатами аналізу та якісної оцінки ризиків господарство із високим рівнем біобезпеки може отримати компартмент з АЧС. Компартменталізація є добровільною та здійснюється виключно за бажанням оператора ринку. Компартменталізації підлягають субпопуляції свиней у господарстві/господарствах, де використовують однакову практику виробництва і вирощування, а також застосовують єдиний підхід управління поголів’ям за принципами біологічної безпеки, підтверджений наявністю відповідного виконуваного плану.

Метою створення компартменту з АЧС є функціональна ізоляція ідентифікованої субпопуляції свиней через виконання заходів з біобезпеки для недопущення зупинки процесів торгівлі, в тому числі міжнародної, незалежно від географічного розташування такої субпопуляції та епізоотичної ситуації за межами компартменту.

2. Визнання компартменту з АЧС здійснює компетентний орган відповідно до Порядку, встановленого чинним законодавством, на підставі результатів перевірки відповідності цій Інструкції, ветеринарному законодавству та Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ.

При створенні компартменту керівництво оператора ринку має забезпечити наявність необхідних засобів для його створення та підтримання. А саме:

  • підготовка персоналу, технічне забезпечення;
  • технічна готовність виробничого сектора та системи виробництва, що використовується;
  • здатність ветеринарної служби господарства/господарств здійснювати нагляд за АЧС та діагностики;
  • дієвість плану біобезпеки компартменту.

Наявність зафіксованих випадків/спалахів АЧС поблизу господарства та/або територіального включення його до зони захисту чи спостереження не може бути підставою для відмови визнання компартменту при дотриманні вимог цієї Інструкції;

3. Оператор ринку має забезпечити:

  • - виконання заходів біологічної безпеки з АЧС;
  • - ведення записів щодо переміщень свиней та пересування працівників господарства;
  • - впровадження системи гарантування безпечності та якості у підрозділах господарства, де це вимагається законодавством;
  • - моніторинг ефективності заходів, що застосовуються;
  • - ведення записів щодо заходів з виправлення недоліків, нагляду, оперативного декларування фактів.

Ветеринарна служба оператора ринку, що має статус компартменту, зобов’язана:

  • - документально супроводжувати переміщення свиней;
  • - регулярно інспектувати виробничі приміщення та вести відповідну документацію;
  • - застосовувати заходи з біологічної безпеки згідно з затвердженим планом;
  • - здійснювати нагляд за дотриманням у господарстві вимог цієї Інструкції та ветеринарного законодавства, документувати виявлені факти;
  • - забезпечувати лабораторну діагностику.

4. Принципами створення компартменту з АЧС є:

1) опис розташування об’єкта з позначенням географічних кордонів, вичерпність переліку основних складових господарства та зв’язаних із ним функціональних підрозділів (кормоцехи, бійні, переробні підприємства тощо) із зазначенням їх взаємозв’язків та ролі, яку вони грають у відокремленні тварин компартменту від субпопуляцій з іншим зоосанітарним статусом;

2) заходи із недопущення занесення збудника АЧС та ранньої діагностики мають плануватися на підставі епізоотологічних даних та аналізу загроз;

3) належність свиней до визначеної субпопуляції має бути доведена на підставі наявних протиепізоотичних бар’єрів та факторів ризику;

4) гарантії ідентифікації субпопуляції компартменту та дотримання його зоосанітарного статусу забезпечуються виконанням плану біобезпеки;

5) оператор ринку має довести, що засоби підтримання зоосанітарного статусу враховують особливості компартменту з АЧС, території та її епізоотичного статусу, факторів навколишнього середовища, заходів біобезпеки;

6) тварини в компартменті мають бути ідентифіковані у спосіб, що дозволяє відстежити їх переміщення при виробничих процесах. Така ідентифікація є обов’язковою гарантією цілісності компартменту.

5. Керівництво оператора ринку, який претендує або підтверджує впроваджений компартмент, надає компетентному органу інформацію про параметри, що мають вплив на статус компартменту в частині біологічної безпеки, в тому числі:

  • - ветеринарно-санітарного стану щодо АЧС у компартменті та підрозділах, що мають епізоотичні зв’язки із ним (оцінка постачальників кормів, кормових добавок, генетичного матеріалу, населених пунктів, де проживає персонал, задіяний в роботі із тваринами в компартменті);
  • - наявного зоосанітарного статусу та біобезпеки розміщених поруч епізоотичних одиниць та підрозділів, що мають значення з точки зору епізоотології (поголів’я свиней з іншим статусом, в тому числі дикі свині і шляхи їх міграції; бійні; кормоцехи; ринки, ярмарки, місця проведення спортивних змагань, зоопарки, цирки та інші місця, де можуть бути свині);
  • - елементів інфраструктури господарств компартменту, що впливають на рівень біобезпеки (огорожі та інші засоби, що розділяють тварин; обладнання санітарно-пропускних пунктів для входу співробітників та в’їзду транспорту; очищення та дезінфекція транспорту; приміщення для карантину та ізоляції; забезпечення кормами; інфраструктура зберігання кормів та ветеринарних препаратів; утилізація/видалення побічних продуктів тваринного походження; забезпечення водою; вентиляція тощо).

6. План біобезпеки компартменту з АЧС (далі - План) має вичерпно описувати взаємовідносини між виробничим та ветеринарним підрозділами оператора ринку, а також розподіл відповідальності між ними. План має містити стандартні операційні процедури надання доказів, що нагляд дійсно здійснюється, а системи ідентифікації і простежуваності тварин та управління виробництвом є відповідними встановленим для компартменту.

План має містити детальний опис:

  • - потенційних шляхів занесення збудника АЧС (переміщення свиней, диких свиней, гризунів, кормів, повітря, транспорту та обладнання, співробітників, води, побічних продуктів, відходів, контамінованих предметів тощо) з урахуванням здатності збудника виживати в навколишніх умовах.
  • - способів контролю за кожним із потенційних шляхів перенесення збудника АЧС;
  • - заходів зниження ризиків проникнення збудника;
  • - стандартних операційних процедур: прийняття, підтримка, контроль заходів; вживання коригувальних заходів; перевірка всього процесу; ведення документації.
  • - способів реагування, що передбачає моніторинг змін факторів ризику;
  • - процедур повідомлення компетентного органу;
  • - програм навчання співробітників з питань біологічної безпеки;
  • - впровадження програми нагляду.

До Плану також включають інші критерії, які можуть бути прийняті до уваги як докази зниження ризиків для біобезпеки компартменту з АЧС.

План має бути узгоджений та взаємопов’язаний із відповідною документацією, що вимагається згідно з пп. 8 цього Розділу.

План має передбачати, яким чином здійснювати перевірку виконання перерахованих заходів для регулярної переоцінки ризиків та приведення заходів у відповідність із результатами такої переоцінки.

Керівництво компартменту зобов’язане розробити План, впровадити його та дотримуватися.

Обов’язковою є щорічна переоцінка ризиків з біобезпеки, пов’язаними з усіма операціями, що здійснюються в компартменті. Залежно від результатів переоцінки для зниження ймовірності занесення збудника АЧС в компартменті повинні приймати конкретні і задокументовані заходи.

7. Система простежуваності.

Усі свині в компартменті мають бути ідентифіковані та зареєстровані згідно з існуючими вимогами.

Усі переміщення свиней всередині компартменту, до нього або з нього повинні реєструватися, а за потреби — супроводжуватися документами, виданими компетентним органом з урахуванням оцінки можливих ризиків.

8. Документація компартменту повинна забезпечувати докази, що практики біобезпеки, нагляду, простежуваності, управління дійсно та постійно виконуються.

Обов’язковими для ведення є журнали/документи в т.ч. електронні:

  • - реєстрації свиней та їх переміщення;
  • - розведення;
  • - реєстрації відвідувань;
  • - походження кормів та кормових добавок;
  • - результатів нагляду;
  • - реєстрації народження та загибелі;
  • - фіксації важливих для біобезпеки фактів: захворюваності, загибелі, лікування та профілактичних обробок;
  • - навчання персоналу.

За бажанням оператор ринку може надати інші документи, що дозволяють оцінити ступінь готовності запобігати занесенню збудника АЧС до компартменту.

Для отримання статусу компартменту з АЧС оператор ринку має надати компетентному органу попередній звіт про наявність/відсутність моніторингу щодо АЧС. У подальшому такий звіт має оновлюватися не рідше разу на рік.

Історія зоосанітарного статусу компартменту з АЧС має бути задокументована і доводити дотримання встановлених вимог.

Оператор ринку із впровадженим компартментом має забезпечити, щоб журнали та документація компартменту були доступні для контролю з боку компетентного органу.

9. Нагляд за АЧС в компартменті.

Загальна система нагляду має відповідати вимогам цієї Інструкції, ветеринарним вимогам та рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та передбачає внутрішній та зовнішній нагляд.

1) внутрішній нагляд має гарантувати раннє виявлення контамінації субпопуляції свиней збудником АЧС та забезпечувати збір і аналіз даних про захворювання у спосіб та обсягах, що дозволять компетентному органу пересвідчитися, що субпопуляція компартменту відповідає його статусу.

2) зовнішній нагляд має дозволяти виявлення значних змін рівня загроз для компартменту відповідно до встановлених шляхів занесення збудника. Цільовому нагляду мають підлягати всі епізоотичні одиниці, що безпосередньо наближені до компартменту та/або мають із ним епізоотичний зв’язок.

10. Компетентний орган встановлює компартмент з АЧС на підставі таких критеріїв:

1) відповідність вимогам даного розділу Інструкції;

2) до господарств компартменту не завозять свиней із зоосанітарним статусом, який відрізняється від субпопуляції тварин даного господарства (включаючи генетичний матеріал і тимчасове уведення свиней для будь-яких цілей);

3) до господарств компартменту не завозяться/залучаються з господарств, які мають нижчий зоосанітарний статус, субпопуляції власних тварин, технологічні засоби, фахівці, корми та інші предмети і матеріали, що можуть слугувати фактором занесення збудника АЧС;

4) у господарствах компартменту здійснюють облік кормів, що надійшли, з відповідним визначенням їхнього виробника та режимів приготування, в тому числі наявні відомості щодо термічної обробки кормів, та використовують кормові добавки, які не містять потенційно контамінованих складових. При цьому використовують виключно внутрішній транспорт для доставки кормів, перевантаження якого відбувається в демаркаційній зоні або, за умови наявності та підтвердження процедури, еквівалентній даному заходу;

5) у господарствах компартменту ведуть облік усіх ветеринарно-санітарних та лікувальних заходів;

6) серед субпопуляції свиней компартменту не було випадків АЧС не менше трьох попередніх років, що підтверджено компетентним органом;

7) у господарствах компартменту запроваджені та виконуються, у відповідності до плану біобезпеки, програми щоквартального моніторингу, що підтверджують благополуччя щодо АЧС;

8) у господарствах компартменту вжиті заходи щодо унеможливлення контакту їх працівників з домашніми та/або дикими свинями;

9) у господарствах компартменту унеможливлено контакт свиней субпопуляції зі свійськими/дикими тваринами, зокрема не здійснюється вигул свиней;

10) у радіусі 500 метрів від кожного господарства компартменту відсутні об’єкти, які впливають на рівень біобезпеки господарства, або, за їх наявності, використовуються відповідні обґрунтовані додаткові заходи захисту;

11) у господарствах компартменту за останні 12 місяців не фіксувалося порушень вимог ветеринарного законодавства, які впливають на рівень біобезпеки;

11. Компетентний орган веде на власному сайті Реєстр компартментів з АЧС та здійснює заходи з інформування та погодження, передбачені у Кодексі здоров’я наземних тварин МЕБ.

12. Переміщення тварин у рамках одного компартменту відбувається без застосування вихідного карантину за результатами клінічних та при необхідності лабораторних досліджень.

13. Наслідками виявлення невідповідності системи біобезпеки компартменту можуть бути:

  • - призупинення та/або відкликання статусу компартменту;
  • - призупинення видачі ветеринарних супровідних документів для експорту продукції свинарства.

1) у разі підозри або виявлення збудника АЧС статус компартменту призупиняється та проводяться заходи, передбачені розділом ІV та VI цієї Інструкції;

2) діагностика АЧС в компартменті має здійснюватись у відповідності до вимог розділу V цієї Інструкції;

3) у разі підтвердження захворювання на АЧС статус компартменту відкликається, про що компетентний орган негайно повідомляє всі зацікавлені сторони, в тому числі імпортерів з даного компартменту, як того вимагають положення Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;

4) у випадку виявлення іншої заразної хвороби свиней оператор ринку невідкладно інформує компетентний орган;

5) ветеринарна служба компартменту та компетентний орган мають провести розслідування для з’ясування причин виникнення хвороби. Якщо в результаті розслідування буде встановлено, що в системі біобезпеки є незахищені місця, компетентний орган призупиняє видачу супровідних документів на експорт продукції свинарства з цього компартменту;

6) відновлення видачі ветеринарних документів на експорт можливе виключно після підтвердження оператором ринку поновлення належного рівня біобезпеки та визнання компетентним органом статусу компартменту.

14. У разі загрози змін епізоотичної ситуації щодо АЧС навколо компартменту ветеринарна служба оператора ринку, що має статус компартменту, проводить переоцінку статусу та застосовує додаткові невідкладні заходи біологічної безпеки, які мають бути достатніми для гарантії підтримання статусу компартменту та його цілісності.

15. Регулярні перевірки та контроль компартменту здійснюються компетентним органом для надання гарантій надійності компартменту та його цілісності.

Перевіркам підлягають:

  • - здатність ветеринарної служби оператора ринку, що має статус компартменту, підтримувати належний рівень біобезпеки;
  • - дотримання вимог цієї Інструкції, ветеринарного законодавства та рекомендацій відповідних міжнародних організацій;
  • - достовірність даних, що надаються оператором ринку.

IV. Заходи при підозрі захворювання свиней на АЧС

1. При підозрі на захворювання АЧС власник та/або спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують дане господарство, зобов’язані негайно повідомити про виниклу підозру головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) і до прибуття спеціалістів компетентного органу з питань ветеринарної медицини району (міста) у господарстві вжити заходів щодо недопущення розповсюдження збудника хвороби (заборона переміщення тварин, сировини та продукції тваринного походження, а також обслуговуючого персоналу).

2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста) після одержання повідомлення про підозру на захворювання АЧС зобов’язаний:

  • негайно повідомити про підозру на захворювання АЧС і вжиті заходи головного державного інспектора ветеринарної медицини області та та спеціалістів управлінь Держпродспоживслужби сусідніх районів, голову районної державної адміністрації;
  • терміново направити спеціалістів ветеринарної медицини для з’ясування епізоотичної ситуації на місці та проведення епізоотичного розслідування з метою уточнення діагнозу, встановлення джерел і шляхів можливого занесення збудника хвороби, визначення меж можливого епізоотичного вогнища і вжиття заходів щодо недопущення поширення збудника хвороби за його межі;
  • провести епізоотичне розслідування щодо:
    • тривалості періоду часу, протягом якого вірус АЧС міг існувати в господарстві, перш ніж про хворобу було повідомлено або з’явилась підозра щодо неї;
    • переміщення людей, транспортних засобів, свиней, туш, м’яса або інших матеріалів, які могли бути контаміновані;
    • можливого джерела занесення збудника хвороби в господарство та визначення інших господарств, у яких свині могли бути інфіковані або контаміновані одним джерелом;
    • наявність поголів'я свиней у господарстві (населеному пункті).

Якщо результати такого обстеження вказують на те, що вірус АЧС міг бути занесений на територію господарств інших регіонів, вони повинні бути про це негайно поінформовані. Головний державний інспектор району (міста) виносить розпорядження до встановлення діагнозу, яке має містити:

  • заборону безконтрольного переміщення людей та транспорту на відповідні території без належної санобробки;
  • визначення межі зони навколо господарства, в межах якої повинні застосовуватись такі заходи:
    • - провести облік свиней різних категорій у господарстві (населеному пункті) та скласти список з кількістю уже хворих свиней, загиблих і ймовірно інфікованих у кожній із категорій, список має враховувати тих тварин, що народилися та загинули протягом періоду, відколи виникла підозра. Інформація стосовно зазначеного списку має надаватися за першою вимогою спеціалістів державної служби ветеринарної медицини;
    • - ізолювати хворих і підозрілих на захворювання свиней у тому самому приміщенні, в якому вони перебували;
    • - не допускати будь-які перегрупування тварин, у тому числі технологічні;
  • припинити забій і реалізацію тварин усіх видів (у тому числі птицю) і продуктів їхнього забою (м’яса, сала, шкіра, шерсть, пір’я тощо);
  • - не допускати вивезення туш свиней, м’яса, продуктів та сировини з них, сперми, яйцеклітин та/або ембріонів свиней, кормів для тварин, інвентарю, матеріалів або відходів, які можуть бути фактором передачі або розповсюдження АЧС, за межі господарства;
  • - не допускати відвідування господарства сторонніми особами, а також рух транспортних засобів у господарство та з нього;
  • - забезпечити проведення дезінфекції на вході-виході зі свинарника, дотримання обслуговуючим персоналом особистої гігієни для зниження ризику розповсюдження АЧС.

3. Якщо є підозра на АЧС на бійні або в транспортних засобах, управління Держпродспоживслужби в районі (місті обласного значення) невідкладно проводить епізоотичне розслідування.

4. Після отримання інформації про підозру щодо наявності у диких свиней інфекції управління Держпродспоживслужби в районі (місті обласного значення) вживає заходів з проведення епізоотичного розслідування, при цьому проводиться лабораторне дослідження усіх упольованих або виявлених мертвими на відповідній території диких свиней.

5. Головний державний інспектор ветеринарної медицини області після повідомлення про підозру на АЧС зобов’язаний негайно доповісти про це Головному державному інспектору ветеринарної медицини України і в разі необхідності відрядити в місце спалаху хвороби спеціалістів ветеринарної медицини, у тому числі спеціалістів уповноваженої державної лабораторії ветеринарної медицини, для уточнення діагнозу, ретельного епізоотичного обстеження, клінічного огляду тварин, відбору патологічного матеріалу для лабораторних досліджень, виявлення ймовірних джерел і шляхів занесення збудника АЧС, визначення меж передбачуваного епізоотичного вогнища, організації проведення комплексу заходів щодо попередження поширення і ліквідації АЧС.

З цією ж метою за рішенням Головного державного інспектора ветеринарної медицини України в осередок хвороби можуть відряджатися спеціалісти центрального апарату компетентного органу, Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі – ДНДІЛДВСЕ) та інших наукових установ.

V. Діагностика АЧС

1. Попередній діагноз на АЧС ставлять фахівці ветеринарної медицини на місцях на основі епізоотичних, клінічних, патолого-анатомічних даних.

Для моніторингових досліджень використовують імуноферментний аналіз (ELISA) з визначення антигену та антитіл, полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) та інші методи досліджень відповідно до національного стандарту України.

Згідно з вимогами «Керівництва з діагностичних тестів і вакцин Міжнародного епізоотичного бюро для наземних тварин» (2016 року розд. 2.8.1. АЧС), лабораторні діагностичні процедури для виявлення АЧС поділяють на дві групи:

1) тести для виявлення вірусу і антигенів вірусу та геномної ДНК (реакція гемадсорбції, ІФА, полімеразна ланцюгова реакція).

2) тести для виявлення антитіл (ІФА, імунопероксидазна реакція, імуноблотинг).

Вибір процедури випробувань залежать від стану захворювання та потенціалу лабораторної діагностики в регіоні або країні.

2. Відбір зразків біологічного чи/та патологічного матеріалу та підготовка проб для дослідження потребують вжиття заходів, що запобігають забрудненню об'єктів зовнішнього середовища та перехресному забрудненню зразків, керуючись при цьому діючими правилами та інструкціями із даного питання: Директива ЕС 2006/437/ЕС від 4 серпня 2006 р., Офіційний журнал ЕС; Керівництво з діагностики МЕБ, розд. 1.1.1.

Відбір зразків проводять у такому порядку:

1) Матеріал від кожної тварини відбирають окремими інструментами. Біологічний матеріал слід відбирати у підозрілих на захворювання АЧС свиней (з температурною реакцією, пригніченим станом, відмовою від корму, синюшністю вух, підгрудка тощо).

Для дослідження використовують: цільну кров та сироватку крові.

Кров для дослідження відбирають із вени використовуючи одноразові системи для взяття крові, одноразовою голкою в об'ємі 5 см3 у стерильну пробірку із антикоагулянтом (6-відсотковий розчин ЕДТА у співвідношенні 1:19 або 4-відсотковий розчин цитрату натрію у співвідношенні 1:9).

Закриту пробірку із кров'ю кілька разів перевертають для рівномірного змішування з антикоагулянтом. Для отримання сироватки кров відбирають у пробірку без антикоагулянту.

Тканини – шматочками розміром 2×2×2 см і органи – лімфатичні вузли (підщелепні та мезентеріальні), селезінку, нирки – вирізають і вміщують у стерильний контейнер. Лімфовузли відбирають цілком.

Для лабораторних досліджень направляють зразки від 1-3 вимушено забитих, хворих або загиблих свиней.

У разі, коли відбувся автоліз тканин чи повне розкладання трупа тварини, для досліджень відбирають вцілілу трубчасту кістку.

2) Проби біологічного матеріалу вміщують у поліпропіленові пробірки або контейнер, які герметично загвинчують та обгортають марлею змоченою дезінфікуючим розчином та поміщають у герметичний поліетиленовий пакет, який, у свою чергу, поміщають у тару із холодоагентом (термос або валіза – холодильник).

Проби доставляють у лабораторію у день відбору або наступного дня, зберігаючи за температури від 2 до 8°С. Допускається зберігання матеріалу за температури не вище мінус 16°С впродовж 7 діб, а за температури не вище мінус 68°С впродовж і більш тривалого часу. Цільну кров не заморожують, лише сироватку.

Відібрані зразки відправляють в лабораторію із супровідним листом, в якому зазначають:

  • найменування, фактичну адресу розташування суб’єкта господарювання; прізвище, ім’я та по батькові власника;
  • вид тварин, їх кількість і час знаходження в господарстві;
  • дату виявлення перших ознак захворювання;
  • підозрювану хворобу, клінічні ознаки та патолого-анатомічні зміни;
  • ознаки захворювання та кількість загиблих тварин;
  • лікувальні заходи і вакцинацію, проведені в останні кілька діб;
  • опис зразків, що направляються для дослідження;
  • дату та час відбору зразків, відправки і доставки патматеріалу.

Транспортування біологічного та патологічного матеріалу до уповноваженої лабораторії здійснює фахівець ветеринарної медицини, який пройшов відповідний інструктаж.

3. Заключний діагноз і молекулярна характеристика з метою визначення генотипу вірусу АЧС проводиться в ДНДІЛДВСЕ.

Діагноз на АЧС вважається встановленим після отримання позитивних результатів лабораторних досліджень проб біологічного та патологічного матеріалу з урахуванням епізоотологічного даних, клінічних ознак та паталогоанатомічних змін.

VІ. Повідомлення про хворобу

1. Протягом 24 годин з часу підтвердження кожного випадку хвороби серед домашніх і диких свиней або у разі виявлення хвороби на бойні або при транспортуванні Головний державний ветеринарний інспектор району (міста) надсилає до відповідного Головного управління Держпродспоживслужби в області, місті Києві та центрального апарату Держпродспоживслужби таку інформацію:

  • дата та час відправки патматеріалу в уповноважену акредитовану державну лабораторію ветеринарної медицини;
  • область, район, господарство, лісомисливське господарство, населений пункт, на території яких відібрано матеріал;
  • дата виявлення підозри на АЧС;
  • дата встановлення діагнозу;
  • методи проведення дослідження для підтвердження хвороби;
  • категорія хворих тварин – наявність хвороби підтверджено у диких свиней або у свиней, що знаходяться у господарстві, на бойні або у транспортному засобі;
  • географічне положення місця, де було підтверджено спалах АЧС;
  • кількість спалахів АЧС, кількість свиней з підозрою на АЧС в місці спалаху, на бойні або в транспортному засобі;
  • кількість загиблих свиней кожної категорії в господарстві, на бойні або в транспортному засобі;
  • для кожної групи — розповсюдженість хвороби та кількість свиней із підтвердженою АЧС;
  • епізоотологічний зв’язок між спалахом або випадком АЧС та кожним контактним господарством або причини, які викликали підозру на АЧС у кожному господарстві з підозрою на АЧС;
  • результати лабораторних тестів, що проводяться на зразках, взятих від свиней після їх забою.

2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини відповідної території у максимально стислі строки забезпечує узагальнення та надання інформації до компетентного органу про всі спалахи/випадки АЧС на відповідній території, що зафіксовані відповідно до пп. 1 цього розділу.

VIІ. Заходи з ліквідації АЧС

1. Загальні заходи

1.1. Після одержання інформації про встановлення діагнозу АЧС ДНПК відповідної території приймає рішення про оголошення спалаху АЧС в господарстві, мисливському господарстві, населеному пункті, районі або кількох районах (залежно від епізоотичної ситуації) і встановлення в них карантину, визначає межі спалаху (неблагополучного пункту), зон захисту і спостереження (нагляду) та організовує проведення в них таких протиепізоотичних заходів:

  • охоронно-карантинні – забезпечення локалізації вогнища інфекції, виконання карантинних заходів з недопущення розповсюдження АЧС;
  • епізоотологічні – обстеження епізоотичних вогнищ та інфікованих об’єктів, аналіз епізоотичної ситуації, розробка і контроль здійснення заходів з ліквідації АЧС;
  • діагностичні – відбір патологічного матеріалу та його доставка до уповноваженої акредитованої лабораторії ветеринарної медицини;
  • матеріально-технічні – забезпечення дезінфекційною технікою, засобами для ліквідації осередку інфекції (технікою, обладнанням тощо), засобами індивідуального захисту осіб, що працюють у спалаху хвороби.

1.2. На засіданні ДНПК відповідної території для недопущення поширення та з метою ліквідації хвороби:

1) затверджується план заходів щодо профілактики, недопущення поширення та ліквідації захворювання, затверджується схема інформування для забезпечення оперативного зв’язку і координації всіх запланованих дій;

2) організовується через місцеві органи державної влади облік усього поголів’я свиней в зонах захисту та спостереження (нагляду);

3) організовується виділення необхідної техніки, дезінфекційних машин, транспортних засобів, бульдозерів, скреперів та інших технічних і дезінфекційних засобів для проведення земляних та інших робіт;

4) визначаються м’ясопереробні підприємства для забою і переробки свиней із зони захисту;

5) створюються спеціальні загони (групи), які працюють під її керівництвом та виконують затверджені ДНПК заходи.

1.3. ДНПК відповідної території визначає межі спалаху (неблагополучного пункту) АЧС та двох територіальних зон — захисту та зони спостереження (нагляду). Розміри зон, які встановлюються залежно від географічного положення, мають забезпечувати нерозповсюдження АЧС.

1.4. ДНПК розміщує у засобах масової інформації повідомлення, які повинні містити відомості про межі спалаху (неблагополучного пункту) АЧС, зон захисту та спостереження (нагляду) та за необхідності - про застосовані в кожній із цих зон ветеринарно-санітарні заходи та необхідні заходи профілактики.

2. Заходи в епізоотичному вогнищі/ спалаху АЧС (неблагополучному пункті)

2.1. У разі встановлення епізоотичного вогнища/спалаху АЧС (неблагополучного пункту) рішенням ДНПК затверджується план заходів, за яким:

  • - здійснюють умертвіння свиней у найкоротший строк;
  • - створюють групи для вилучення тварин, до складу якої включають представників територіальних органів, визначених ДНПК;
  • - виділяється необхідна техніка і обладнання: дезінфекційні машини та засоби, автотранспорт, бульдозери, скрепери та інші необхідні засоби для виконання плану заходів;

2.2. При в’їздах та виїздах з території епізоотичного вогнища/спалаху АЧС (неблагополучного пункту):

1) встановлюють попереджувальні знаки з написом «Карантин» та знаки, які вказують на об`їзд карантинної зони;

2) Якщо в особистому селянському господарстві утримується значна кількість свиней, що не дає змоги оперативно провести їх умертвіння та спалення трупів, або спалахом (неблагополучним пунктом) визначено весь населений пункт або його частину, встановлюють карантинний ветеринарно-поліцейський пост/пости на дорозі при в’їзді (виїзді), який має функціонувати до проведення заключної дезінфекції, та забезпечують на ньому/них цілодобове чергування;

3) всі в’їзди і виїзди з епізоотичного вогнища/ спалаху (неблагополучного пункту) по польових дорогах перекривають з метою недопущення руху транспорту, залишивши одну дорогу, на якій встановлюють ветеринарно-поліцейський пост та дезтехніку (обладнання) для дезінфекції автотранспорту;

4) забезпечують знезараження транспорту, що виїжджає з епізоотичного вогнища/ спалаху (неблагополучного пункту), та взуття людей;

5) створюють умови для обов’язкової щоденної санітарно-гігієнічної обробки осіб, задіяних у виконанні заходів, та тих, які відвідали епізоотичне вогнище/ спалах АЧС (неблагополучний пункт);

6) забезпечують необхідні побутові умови та харчування для осіб, задіяних у чергуванні на карантинних ветеринарно-поліцейських постах;

2.3. На території епізоотичного вогнища/ спалаху АЧС (неблагополучного пункту) забороняється:

  • увезення та вивезення за його межі (крім транспортування для спалювання) тварин усіх видів, а також продуктів і сировини тваринного походження, інвентарю, матеріалів та ін., які можуть бути фактором передачі АЧС;
  • вивезення з території продуктів рослинництва, кормів, інших вантажів;
  • вхід до епізоотичного вогнища/ спалаху АЧС сторонніх осіб, в’їзд транспорту тощо.

2.4. Вилучають, умертвляють та спалюють всіх свиней в епізоотичному вогнищі/ спалаху (неблагополучному пункті визначеному ДНПК). За відсутності можливості спалити трупи тварин їх закопують у визначеному рішенням ДНПК місці на глибину не менше 2 метрів. Шар землі з приміщень, де утримувались свині, завтовшки 10-15 см знімають і разом з гноєм закопують у місці спалення трупів на глибину не менше 1,5 метра. Протягом року на місці захоронення забороняється проведення земельних робіт. Трупи тварин, що загинули, свинину, ймовірно контаміновані матеріали, речовини та побічні продукти тваринного походження, дерев’яний та малоцінний інвентар спалюють у визначеному рішенням ДНПК відповідної території місці.

Якщо свині утримувались у приміщеннях із земляною підлогою, з такої підлоги знімають шар землі глибиною 10 – 15 см і разом з гноєм закопують у місці спалення трупів на глибину не менше 1,5 метра від рівня ґрунту.

Гній пересипають сухим хлорним вапном, яке містить не менше 25% активного хлору, з розрахунку 0,5 кг/м², зволожують водою, або знезаражують іншим еквівалентним методом/засобом та переміщають у траншею.

1) на території епізоотичних вогнищ проводять дератизацію, трупи гризунів спалюють. Також проводять знищення бродячих котів і собак гуманними методами;

2) регулярно дезінфікують увесь спецодяг та спецвзуття персоналу, задіяного в проведенні заходів. Одноразовий спецодяг спалюють;

3) транспорт, задіяний у виконанні заходів цього пункту, дезінфікують у місцях доставки трупів тварин та інших відходів, а також на виїзді з території спалаху АЧС (неблагополучного пункту);

4) для обробки приміщень, обладнання, загонів, території епізоотичного вогнища, забійних пунктів та інших місць, де перебували тварини, тощо використовують дезінфекційні розчини, що знешкоджують вірус АЧС.

Розрахунки витрат дезрозчинів на 1 м² та їх експозиція визначаються відповідно до настанов з їх застосування.

Після остаточної дезінфекції проводиться оцінка якості знезараження об’єктів.

2.5. У доповнення до заходів, передбачених пп 2.1.-2.4., в залежності від особливостей епізоотичного вогнища здійснюються такі:

2.5.1. У мисливському господарстві:

1) встановлюють чисельність диких свиней та проводять їх знищення;

2) створюють групи для обходу території мисливського господарства та збору (у випадку виявлення) трупів диких свиней з метою подальшого спалення;

3) туші відстріляних диких свиней та трупи тварин, що загинули, спалюють у визначеному рішенням ДНПК відповідної території місці;

4) транспорт, задіяний у виконанні заходів даного пункту, дезінфікують у місцях доставки трупів тварин, інших відходів та перед виїздом з мисливського господарства;

2.5.2. На інфікованому об’єкті:

1) за наявності усіх сприйнятливих тварин умертвляють, а туші спалюють. Потенційно контамінована продукція спалюється, проводиться епізоотичне розслідування відповідно до вимог пункту 2 розділу ІV цієї Інструкції;

2) туші та субпродукти з відсутнім ризиком інфікування або контамінації переробляються під наглядом під наглядом інспекторів компетентного органу;

3) приміщення, обладнання і транспортні засоби підлягають очистці та дезінфекції, а за необхідності і дезінсекції під наглядом інспекторів компетентного органу;

4) у місцях виявлення інфікованих вірусом АЧС продуктів свинарства, трупів або решток свиней (сміттєзвалища, пасовища, лісосмуги, тощо) проводять знезараження відповідно до вимог цієї Інструкції;

5) епізоотичне розслідування проводиться відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІІ цієї Інструкції;

6) заходи, встановлені цією Інструкцією, застосовуються в господарстві, з якого надійшли інфіковані свині та/або туші, а також в інших контактних господарствах у разі їх встановлення;

7) завезення свиней для забою на забійному пункті проводиться не раніше ніж через 48 годин після завершення операцій з очистки, дезінфекції та за необхідності дезінсекції приміщень.

2.5.3. При виявленні АЧС у лабораторії, зоопарку, парку диких тварин та/або загоні, де свині утримуються в наукових цілях або з метою, пов’язаною зі збереженням видів або рідкісних порід, за рішенням ДНПК відповідної території можуть не застосовуватися заходи окремих пунктів цієї Інструкції за умови, що належний рівень захисту від розповсюдження АЧС буде забезпечений.

3. Заходи в зоні захисту:

1) облік всього свинопоголів’я в господарствах усіх форм власності та попередження власників про заборону продажу, переміщення, вигульного (вільного) утримання та безконтрольного забою свиней;

2) забезпечити умертвіння та знищення всіх неідентифікованих свиней населення та господарств зони захисту у визначеному ДНПК місці.

Клінічно здорових ідентифікованих тварин забити на визначених ДНПК забійних пунктах, за умови отримання попередніх негативних результатів лабораторних досліджень крові на АЧС (не менше 10%).

3) заходи з обов’язкового забою не розповсюджуються на операторів ринку із підтвердженим статусом господарства з високим рівнем біобезпеки та/або встановленим статусом компартменту щодо АЧС. У таких випадках:

  • - господарства з високим рівнем біобезпеки дотримуються 40-денного профілактичного карантину. Заборонено ввезення чи вивезення з господарства живих свиней, продукції з них та репродуктивного матеріалу, крім випадків вивезення свиней на забій під контролем компетентного органу на визначеному ним переробному підприємстві або забійному пункті;
  • - в компартментах проводяться додаткові заходи відповідно до п. 14 розділу ІІІ цієї Інструкції;

4) заборона:

  • ввезення чи вивезення з господарств усіх форм власності, живих свиней, продукції з них та репродуктивного матеріалу протягом 40 днів з дня проведення дезінфекції в спалаху (неблагополучному пункті), крім випадків вивезення свиней на забій під контролем компетентного органу на визначеному ДНПК переробному підприємстві або забійному пункті;
  • торгівлі на ринках живими свинями та продуктами з них;
  • проведення виставок, ярмарків, базарів та інших заходів, пов’язаних з пересуванням та скупченням тварин (крім транспортування свиней на відведені забійні пункти і м’ясокомбінати).

4. Заходи в зоні спостереження (нагляду):

1) збори громадян у населених пунктах із проведенням роз’яснювальної роботи щодо вжиття заходів для профілактики чи у разі підозри виникнення АЧС;

2) облік та клінічний огляд всього свинопоголів`я в господарствах усіх форм власності;

3) знищення бродячих котів і собак гуманними методами, а також проведення дератизації власниками господарств усіх форм власності;

4) заборона торгівлі на ринках живими свинями та продуктами з них, крім отриманих на забійних та переробних підприємствах, які мають експлуатаційний дозвіл, за наявності супровідних ветеринарних документів;

5) обіг (переміщення) свиней здійснювати під контролем територіальних інспекторів компетентного органу;

6) проведення дезінфекції.

Для обробки приміщень, обладнання, загонів, території епізоотичного вогнища, забійних пунктів та інших місць, де перебували тварини, тощо використовують дезінфекційні розчини, що знешкоджують вірус АЧС.

Розрахунки витрат дезрозчинів на 1 м² та експозиція їх застосування визначаються відповідно до настанов з їх застосування.

Після остаточної дезінфекції проводиться оцінка якості знезараження об’єктів.

VIIІ. Зняття карантину

  1. Карантин знімають через 40 діб після виконання всього комплексу заключних ветеринарно-санітарних заходів за рішенням ДНПК відповідної території.
  2. Завезення свиней у неблагополучне господарство, яке довело компетентному органу, що дотримується цієї Інструкції та вимог чинних ветеринарно-санітарних заходів, може здійснюватися не раніше, ніж через 40 діб після завершення операцій з очистки, дезінфекції, дератизації та за потреби дезінсекції у відповідному господарстві. При цьому завезення свиней необхідно починати із завозу індикаторних свиней (не менше 5% від проектних потужностей підприємства), які були перевірені та дали негативні результати щодо наявності антитіл до вірусу АЧС або походять з господарств, на які не розповсюджуються ніякі обмеження, пов’язані з АЧС. Індикаторних свиней розміщують на території всього господарства та через 45 діб після їх розміщення проводять у них відбір проб та досліджують на наявність антитіл відповідно до керівництва з діагностики. Свиней не дозволяють вивозити з господарств доти, доки не будуть отримані негативні результати серологічних досліджень; якщо у жодної з них не виявлені антитіла до вірусу АЧС, може бути проведено повне відновлення поголів’я.
  3. Відновлення утримання свиней у господарствах населення, де було зареєстровано випадки АЧС, дозволяється через 6 місяців після зняття карантину з дотриманням необхідних ветеринарно-санітарних заходів.

ІХ. Правила безпеки для обслуговуючого персоналу в епізоотичних вогнищах

  1. При проведенні карантинних заходів в епізоотичних вогнищах, а також інших робіт, пов’язаних з контактом із заразним матеріалом, необхідно дотримуватися виконання правил техніки безпеки.
    Обслуговуючий персонал долучають до проведення заходів боротьби із АЧС виключно після відповідного інструктажу й забезпечують мийними та дезінфекційними засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіратори, окуляри, рукавички, спецодяг, спецвзуття), додатково проводиться інструктаж щодо дотримання правил особистої гігієни.
  2. Спецодяг та спецвзуття після кожної зміни знезаражують у параформаліновій дезінфекційній камері, одноразовий одяг спалюють.
  3. Особи, що беруть участь у дезінфекції, дезінсекції та дератизації, повинні чітко дотримуватись правил особистої гігієни.
    Під час використання препаратів, що подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а при контакті з концентрованими розчинами слід користуватися гумовими рукавичками.
  4. В аптечках першої допомоги мають бути розчини, що нейтралізують дезінфекційні речовини, які використовуються.
  5. Курити та вживати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами забороняється. Після проведення дезінфекції обличчя та руки необхідно вимити теплою водою з милом.

Директор Департаменту тваринництва М. КВАША

На верх